Прокурор Міжнародного кримінального суду в Гаазі Карім Хан раптово оголосив про те, що йде у відпустку на період розслідування, яке стосується його особистої поведінки. Ця заява, озвучена 16 травня 2025 року, стала черговим ударом по іміджу суду, який опинився в центрі міжнародної уваги через низку політично чутливих справ. І хоча деталі скарги залишаються під грифом конфіденційності, вже відомо, що йдеться про звинувачення в неодноразових небажаних сексуальних контактах із жінкою, яка працювала в офісі прокуратури.
За словами офіційного речника МКС Фаді Ель Абдалли, рішення про відпустку прийнято для того, щоб забезпечити неупередженість розслідування й зберегти авторитет інституції. Розслідування проводить Офіс внутрішнього нагляду та оцінки ООН (ОВОС), який відкрив провадження ще в листопаді 2024 року. Очікується, що воно завершиться в найближчі місяці, після чого буде ухвалене остаточне рішення щодо подальшої долі Каріма Хана. Поки ж обов’язки прокурора виконуватимуть його заступники, які координуватимуть всі поточні справи.
З початку свого призначення у 2021 році Хан зарекомендував себе енергійним і непоступливим очільником прокуратури МКС. Під його керівництвом офіс ініціював кілька арештних ордерів проти найвпливовіших діячів сучасності. Серед них — запит на арешт прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу за нібито вчинені воєнні злочини в секторі Газа та ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна за атаки на цивільне населення в Україні. Ці кроки розігріли міжнародні дискусії та спричинили дипломатичні кризи: угорський уряд пригрозив виходом із МКС, а уряд США запровадив санкції проти самого прокурора.
Обвинувачення в сексуальному домаганні, висунуті проти Хана, охоплюють період приблизно одного року. Зі слів потерпілої, непристойні контакти відбувалися як в офісі в Гаазі, так і під час робочих поїздок до Сполучених Штатів та інших країн. Згідно з документами, які вивчала редакція The Washington Post, він навіть намагався чинити тиск на жінку, щоб вона відмовилася від скарги, а також карав професійно тих співробітників МКС, які підтримували постраждалу.
Публічна реакція на розслідування була неоднозначною. Частина міжнародних правників і правозахисників визнала відпустку Хана єдино правильною мірою для збереження довіри до суду. «Ніхто не перебуває над законом — навіть прокурор такої інституції», — зазначила представниця Міжнародної федерації за права людини Даня Чайкель. Разом з тим є й ті, хто вбачає в цьому слабкість керівництва, яке могло б працювати паралельно з розслідуванням, не залишаючи посаду.
Для МКС, єдиного постійно діючого міжнародного трибуналу, спроможного притягати до відповідальності за геноцид, злочини проти людяності та воєнні злочини, зміна у верхівці прокуратури відбувається в період найвищого навантаження. На підході — кілька високопрофільних процесів, зокрема розслідування стосовно подій в Україні та Палестині, а також розгляд скарг на воєнні злочини в інших регіонах. Відповідальний і непоступливий на папері керівник прокуратури цей тягар розподіляв на заступників, які тепер отримають більше повноважень.
Безперечно, головне питання полягає в тому, наскільки швидко МКС і ОВОС завершать розслідування та наскільки прозоро буде представлено його результати. Майбутня репутація суду значною мірою залежить від того, чи зуміє він продемонструвати об’єктивність та непідкупність до кінця. Тим часом світові уряди й громадськість уважно стежать за розвитком подій: у разі доведення вини голови прокуратури це може стати юридичним та політичним прецедентом, а якщо Хан буде виправданий — критики наполягатимуть, що справу розслідували під тиском зовнішніх інтересів.
Наскільки болючою буде ця історія для МКС у довгостроковій перспективі, покаже час. Але вже сьогодні очевидно, що інституція опинилася в ситуації подвійного тиску: з одного боку, необхідно продовжувати розгляд найважливіших справ проти тих, хто несе відповідальність за воєнні злочини, з іншого — берегти власний авторитет, демонструючи повагу до прав жертв і принципів верховенства права без винятків.
У завершальному підсумку ця подія повинна стати уроком як для Міжнародного кримінального суду, так і для інших міжнародних органів: критерії доброчесності та відповідальності мають застосовуватися до всіх посадовців, незалежно від рангів чи значимості справ, які вони ведуть. Лише так світові судові інституції зможуть зберегти довіру тих, для кого вони були створені — постраждалих від найтяжчих злочинів проти людяності.
