Американські науковці повідомили про важливий прорив у дослідженні аденокарциноми проток підшлункової залози — найпоширенішої та водночас однієї з найсмертоносніших форм раку. Експериментальні сполуки, створені дослідниками, під час лабораторних випробувань змогли знищити до 90% ракових клітин, відкривши нові перспективи для розробки ефективних методів лікування цього складного захворювання.
Результати наукової роботи опубліковані в авторитетному журналі Oncotarget. Дослідження проводили фахівці Університету Флориди A&M, які запропонували нестандартний підхід до боротьби із захворюванням.
Новий шлях замість боротьби з мутацією KRAS
У більшості випадків аденокарциноми підшлункової залози ключову роль відіграє мутація гена KRAS. Саме вона запускає процес безконтрольного поділу клітин та розвитку пухлини. Протягом багатьох років більшість наукових досліджень були спрямовані саме на блокування цієї мутації, однак досягти значного прориву виявилося надзвичайно складно.
Автори нового дослідження вирішили обрати іншу стратегію. Вони випробували експериментальні молекули, відомі як інгібітори поліізопренільованого цистеїніламіду (PCAI). Ці сполуки не атакують сам ген KRAS, а порушують патологічні взаємодії білків, які підтримують ріст і виживання злоякісних клітин.
Такий підхід дозволив вплинути на механізми розвитку пухлини зовсім іншим способом.
До 90% знищених ракових клітин
Найкращий результат серед протестованих сполук показала молекула NSL-YHJ-2-27. Під час лабораторних досліджень вона пригнічувала розмноження пухлинних клітин приблизно на 90%, причому навіть у невеликих концентраціях.
Для вчених це стало одним із найперспективніших результатів, отриманих за останній час у дослідженнях цього виду раку.
Фахівці відзначають, що настільки висока ефективність може свідчити про значний потенціал нової технології, якщо її результати підтвердяться під час подальших випробувань.
Вчених здивував механізм роботи нових сполук
Особливу увагу дослідників привернув механізм дії експериментальних препаратів.
Під час аналізу з'ясувалося, що нові молекули одночасно активують гени, які пригнічують розвиток пухлини, і блокують роботу генів, що стимулюють її подальше зростання.
Однак цим їхній вплив не обмежувався.
Сполуки також руйнували внутрішній каркас ракових клітин — своєрідний "скелет", який забезпечує клітинам форму, рухливість та здатність проникати в здорові тканини. Саме цей механізм відіграє важливу роль у поширенні злоякісних пухлин організмом.
Ракові клітини фактично знищували себе самі
Найбільш несподіваним відкриттям став спосіб, у який нові молекули призводили до загибелі пухлинних клітин.
Замість традиційного пригнічення біологічних процесів дослідники виявили протилежний ефект. Сполуки надмірно активували одну із систем, яка бере участь у життєдіяльності клітини.
Унаслідок цього всередині ракових клітин різко зростав рівень активних форм кисню. Надлишок цих сполук викликав потужний окислювальний стрес, який запускав механізм самознищення клітин.
Таким чином пухлина фактично починала руйнуватися під впливом власних внутрішніх процесів.
Успіх підтвердили і на тривимірних моделях пухлин
Після успішних експериментів на окремих клітинах дослідники перейшли до більш складного етапу — випробувань на тривимірних моделях пухлин.
Такі моделі значно точніше відтворюють умови, які існують у людському організмі, тому їх використання є важливим кроком перед переходом до випробувань на тваринах і людях.
Результати залишилися обнадійливими: експериментальні сполуки знову продемонстрували високу ефективність та підтвердили свою здатність суттєво пригнічувати розвиток пухлинних клітин.
Попереду ще тривалий шлях до лікування людей
Попри оптимістичні результати, самі автори дослідження закликають не поспішати з висновками.
Наразі всі експерименти проводилися виключно в лабораторних умовах. Перш ніж новий метод зможе стати основою для лікування пацієнтів, необхідно пройти ще кілька етапів досліджень.
Науковцям належить підтвердити безпечність експериментальних сполук у дослідах на тваринах, визначити можливі побічні ефекти, оптимальне дозування та лише після цього перейти до клінічних випробувань за участю людей.
Втім, отримані результати вже сьогодні викликають значний інтерес у науковій спільноті. Якщо ефективність нового підходу підтвердиться під час наступних етапів досліджень, це може стати важливим кроком у створенні принципово нового способу боротьби з аденокарциномою підшлункової залози — одним із найагресивніших і найважчих для лікування видів онкологічних захворювань.
