Після завершення опитування в Угорщині щодо підтримки вступу України до Європейського Союзу, урядова машина одразу активізувала нову хвилю політичної реклами. Особливої уваги вона набула через карикатурне зображення президента України Володимира Зеленського та лідера угорської опозиційної партії "Тиса" Петера Мадяра. Образи обох політиків було викривлено, спрощено й використано як символи зовнішнього впливу та театралізованого політичного фарсу.
На плакатах фігурує гасло "схожі мов два яйця". Художнє рішення натякає на схожість між Зеленським і Мадяром, однак не лише зовнішню, а й уявну політичну залежність. Обох зображено в образі акторів, що грають на сцені за чиїмось сценарієм. За версією авторів кампанії, обидва політики нібито мають господарів, які диктують їм кроки та впливають на прийняття рішень.
Сама поява таких плакатів стала важливим маркером політичного клімату в Угорщині. Вони не лише підкреслюють контроль з боку правлячої верхівки над медійним простором, а й свідчать про використання гібридних форм пропаганди. Застосування емоційно заряджених символів, натяків на театр і маріонеток покликане формувати у глядача асоціацію з несамостійністю і загрозою.
Застосування образу Володимира Зеленського в угорському політичному наративі не є новим. Проте у цьому випадку його об'єднання з Петером Мадяром — важливим опозиційним голосом — демонструє ще глибший рівень маніпуляції. Зеленський уособлює не лише Україну, а й символ боротьби за демократичні цінності, спротиву зовнішній агресії. Прирівнювання його до внутрішнього опонента Орбана свідчить про спробу дискредитації одразу двох небажаних фігур.
У відеоролику, що супроводжує кампанію, стверджується, нібито Зеленський втягує Європу у війну, а Мадяр прагне втягнути Угорщину в проєвропейський курс. Така риторика спрямована на пробудження страху в електорату — страху перед невизначеністю, зовнішніми загрозами, втратами та змінами.
Використання України як метафори для небезпеки стало звичним інструментом у політичному арсеналі Орбана. Показовим є й момент, коли Зеленського називають актором. Це нагадування про його професійне минуле, яке подається як доказ нещирості та ненадійності, хоча насправді його лідерство засноване на довірі мільйонів українців.
В Угорщині триває напружена боротьба за владу. Петер Мадяр набирає обертів, формуючи опозиційну альтернативу, що дедалі більше приваблює громадян. Для діючої влади найзручнішим способом нівелювати його вплив стало створення навмисної асоціації з фігурою, яку в офіційній пропаганді вже демонизовано — президентом України.
Атака на Мадяра через образ Зеленського дозволяє уникнути прямих звинувачень і натомість будувати емоційно насичений наратив. Люди не завжди читають політичні тексти дослівно, однак яскраві образи, як-от яйця чи театральні сцени, закарбовуються в пам’яті та формують емоційну реакцію.
Демонізація проєвропейської позиції Мадяра вписується в ширшу кампанію протидії будь-якому зближенню з ЄС. Замість дискусії про економічні, політичні чи безпекові вигоди вступу України до Євросоюзу, глядачеві пропонують знеособлений страх: Україна — це війна, нестабільність і загроза, отже, підтримка України — це зрада.
Використання карикатури — це не лише метод висміювання. Це спроба спростити складні політичні процеси до чорно-білих образів, звести дискусію до рівня емоційного рефлексу. Угорська реклама — типовий приклад такого підходу.
Плакат із Зеленським і Мадяром у вигляді половинок яйця, що нібито мають одного господаря, — це візуальне повідомлення, що формує враження змови, підконтрольності, ляльководів. Це не новий прийом у світовій політиці, але у випадку з Угорщиною він набуває особливої небезпеки через слабкість демократичних інститутів і контроль влади над ЗМІ.
Користувачі соціальних мереж відповіли власними мемами: на одному з них у половинках яєць зображені вже Путін та Орбан. Така реакція демонструє, що частина суспільства здатна критично осмислювати нав’язані образи. Але проблема в тому, що для багатьох візуальний вплив реклами є сильнішим за аргументи.
На фоні глибокої війни в Україні, її шлях до ЄС став предметом не лише дипломатичних зусиль, а й інформаційного протистояння. Угорщина, перебуваючи формально у складі ЄС, часто демонструє деструктивну позицію щодо розширення союзу.
Так званий "референдум", на якому 95% респондентів висловилися проти членства України в ЄС, був ініціативою без юридичної сили, але з політичною метою. Він створює ілюзію народної волі, водночас сприяючи посиленню антивоєнної, антиукраїнської риторики всередині країни.
Інформаційна кампанія із Зеленським і Мадяром — це лише один елемент великої гри, у якій розігрується не лише доля України, а й курс самої Угорщини. Чи залишиться вона у демократичному таборі, чи остаточно зверне на шлях ізоляціонізму — залежить від того, наскільки суспільство зможе опиратися маніпуляціям.
Світ сьогодні живе в умовах надлишку інформації. І в цих умовах особливо небезпечними стають спрощені образи, які легко запам’ятовуються, але не мають під собою реального змісту. Політична реклама, побудована на карикатурі, — це знаряддя впливу, яке може перетворитися на інструмент утиску.
Важливо навчитися бачити за яскравими гаслами справжні мотиви. Зеленський — не актор на сцені чужого сценарію, а лідер нації в боротьбі за незалежність. Петер Мадяр — не копія, а окрема політична особистість. Україна — не загроза, а можливість для спільного розвитку Європи.
