У Брюсселі 12 лютого 2026 року міністри оборони НАТО знову говоритимуть про війну, але вже в термінах постачання: скільки грошей і які системи зайдуть у наступні пакети. У центрі — PURL, Prioritised Ukraine Requirements List.
Посол США при НАТО Метью Вітакер заявив, що цього тижня очікує нові оголошення внесків у PURL. Наразі союзники пообіцяли купити понад $4,5 млрд американського озброєння для термінових потреб України; участь задекларували 21 союзник і два партнери.
Суть PURL — «короткий маршрут» до американських систем, які складно швидко замінити європейськими. Україна формує пріоритетний список потреб України, його щомісяця узгоджують із США та НАТО, а союзники фінансують закупівлі й поставки зі США.
За підрахунками редакції Дейком, PURL — це спроба перетворити військову підтримку України з набору разових рішень на керований портфель: із бюджетами, «чергою» позицій та прогнозованими вікнами доставки. Саме цього бракувало у 2024–2025 роках.
Вітакер окремо називав «лідерів» закупівель: Німеччину, Нідерланди та Норвегію. А в європейських медіа фігурує й політична планка від генсека НАТО Марка Рютте — шукати понад $15 млрд під закупівлі в межах PURL.
Чому це важливо саме для фронту? Тому що PURL заточений під протиповітряну оборону, боєприпаси та високоточні системи. У попередніх пакетах ідеться про Patriot і HIMARS — те, що впливає на виживання міст і темп операцій.
Раніше «Дейком» писав, що Україна розраховує отримувати ключові компоненти ППО та ракетні боєприпаси саме через цю схему (матеріал від 19.09.2025): https://daycom.com.ua/news/zelenskii-ukrayina-otrimaje-raketi-patriot-i-himars-u-persix-paketax-dopomogi-vid-ssa
Перевага механізму — швидкість і дисципліна. Міноборони України описувало модель як щомісячні пріоритети приблизно на $1 млрд (дві «половини» по $500 млн), що дозволяє планувати постачання не «коли збереться», а за циклом.
Для НАТО це також тест на здатність синхронізуватися: PURL не відміняє двосторонніх пакетів допомоги Україні, але створює спільний «кошик» під найдефіцитніші позиції. У програмі міністерської зустрічі прямо винесено підтримку України як окремий блок.
Американський акцент прозорий: PURL подається як спосіб, коли союзники й партнери «купують американське», щоби Україна «лишалася у боротьбі». Вітакер називав ініціативу створеною за президентства Трампа — це ще й сигнал внутрішній аудиторії США про burden-sharing.
Європейський інтерес — не лише політичний, а й технологічний. Деякі категорії, зокрема перехоплювачі ППО та частина високоточної номенклатури, все ще швидше закриваються через американський ринок і виробників, ніж через розгорнуті європейські лінії.
Водночас PURL виник на тлі нерівномірності потоків зброї. Київський інститут світової економіки (IfW Kiel) фіксував, що влітку 2025 року військова допомога падала, попри запуск PURL, — тобто сам механізм не гарантує грошей, якщо політики їх не виділяють.
Тут і головна інтрига четверга: чи будуть не просто «слова про підтримку», а нові чеки та нові країни-учасники. Українська сторона прямо ставить собі ціль — щоб на кожній міністерській зустрічі додавалися одна-дві держави до PURL.
Окрема перевага для Києва — передбачуваність номенклатури. Коли пріоритети узгоджені, штабам легше планувати запаси, навчання розрахунків і логістику ремонту. У війні на виснаження «стабільний графік» інколи важливіший за разовий великий пакет.
Для європейських урядів PURL — спосіб купити час власній оборонній промисловості. Поки заводи ЄС нарощують випуск боєприпасів і ППО, закупівля озброєння США закриває «дірки» і зменшує політичний ризик провалів у постачанні.
Проте є і токсична сторона: критики легко назвуть PURL «субсидією американському ВПК». Тому для легітимності потрібні прозорі критерії — чому саме ці системи, які строки, яка вартість доставки, і як вимірюється ефект на полі бою.
Ще один рівень — фінансова архітектура. Пожертви в PURL переводять дискусію з «передати зі складів» у «законтрактувати виробництво», а це означає черги на заводах, аванси, графіки і штрафи. Так формується довга підтримка України, а не лише екстрена.
Важлива деталь: PURL — не заміна політики, а її інструмент. Якщо переговорні треки активізуються, здатність України тримати оборону визначатиме силу її позиції. Закупівля зброї через НАТО не «прибирає війну», але зменшує спокусу Кремля торгуватися з позиції сили.
Що саме можуть оголосити 12 лютого? Найімовірніше — нові фінансові внески, приєднання додаткових країн і уточнення пріоритетів (ППО, артбоєприпаси, високоточні боєприпаси). Ключовий показник — не сума на папері, а контракти й календар постачання.
Якщо темп збережеться, PURL стане «хребтом» постачання американських систем для України у 2026 році — зі зрозумілою роллю Європи як платника, а США як постачальника. Якщо темп зламається, повернеться стара проблема: рваний потік допомоги й стратегічна невизначеність.
