Під час саміту у Анкориджі Володимир Путін повторив риторику Дональда Трампа, заявивши, що вторгнення в Україну нібито не відбулося б, якби Трамп залишався при владі. Такий комплімент підкреслив демонстративне зближення двох лідерів і став сигналом для світової спільноти.
Трамп ще до зустрічі неодноразово наголошував, що війна в Україні — це «війна Джо Байдена». Путін підтримав цю тезу, поклавши провину на попередню адміністрацію США. Ця узгоджена риторика виглядає як спроба змістити акценти та послабити позиції Києва і його союзників.
Російський президент підкреслив «бізнесовий і довірчий контакт» із Трампом, заявивши, що це може наблизити кінець війни. Для Кремля важливо показати власним громадянам, що Росію визнають як рівноправного партнера, навіть попри санкції та ізоляцію.
Особливістю заяв Путіна стало не лише схвалення Трампа, а й критика Джо Байдена. Кремль активно просуває тезу, що саме політика Вашингтона довела ситуацію до «точки неповернення». Таким чином Москва вкотре намагається перекласти відповідальність за агресію на Захід.
Для Трампа слова Путіна стали підкріпленням його власної кампанії. Він може використати цю публічну підтримку, щоб довести: навіть російський лідер визнає його як політика, здатного уникнути війни. У передвиборному контексті це додає йому аргументів перед електоратом.
Попри теплу риторику, саміт не приніс конкретних рішень. Трамп оголосив, що повідомить про підсумки розмови союзників та Україну, але не зміг презентувати ані плану припинення вогню, ані домовленостей про кордони. Це вкотре підтвердило, що дипломатія Кремля грає на час.
Президент Зеленський, якого не запросили до переговорів, вже заявив про поїздку до Вашингтона. Для України критично важливо, щоб майбутні переговори не відбувалися за її спиною. Київ наполягає: будь-які домовленості можливі лише за участі української сторони.
Виступ Путіна у США — це також спроба легітимізувати свою позицію на міжнародній арені. Лестощі на адресу Трампа дозволяють Москві представити себе не агресором, а учасником «мирного процесу». У той же час це сигнал Заходу: Кремль готовий до діалогу, але лише на власних умовах.
Путін, як колишній офіцер КДБ, добре знає ціну особистим симпатіям у політиці. Використовуючи лестощі, він прагне закріпити сприятливу атмосферу з Трампом. Для Москви важливо, щоб американський президент бачив у ньому не ворога, а партнера, здатного «розв’язати конфлікт».
Саміт у Анкориджі підтвердив: Кремль прагне вести політичну гру через персональні зв’язки, а не через інституції. Лестощі Путіна на адресу Трампа стали елементом великої стратегії, спрямованої на послаблення підтримки України Заходом. Проте відсутність конкретних результатів показала: мир ще дуже далекий.
