Сирія випала з пріоритетів Москви, і це говорить про головне: війна в Україні поглинає всю увагу Кремля.
Під час щорічної зустрічі з військовим командуванням у понеділок, яка тривала понад годину і транслювалася по телебаченню, президент Росії Володимир Путін обговорював Україну, НАТО і навіть побутові питання військових, як-от іпотечні програми. Але одна тема залишилася непоміченою — Сирія.
Заява про мовчання Путіна щодо Сирії пролунала на тлі одного з найболючіших ударів для російської геополітики за останні роки: повалення сирійського президента Башара Асада, давнього союзника Кремля, яке сталося більше тижня тому. Затримка реакції Москви підкреслює невизначеність щодо майбутнього російських військових баз у Сирії і водночас акцентує нову реальність: війна в Україні залишається найвищим пріоритетом Кремля.
Поразка в Сирії: що це означає для Путіна?
Повалення Башара Асада стало для Москви значно болючішим, ніж виведення російських миротворців із Нагірного Карабаху у травні цього року. Сирія, де розташовані військові бази Хмеймім та Тартус, була стратегічною точкою для Росії — місцем, звідки Путін демонстрував свою силу на Близькому Сході та біля південних кордонів НАТО.
«Раніше ці військові об’єкти служили опорою для російської присутності в регіоні та натяком Заходу на можливість розгортання потужних ударних систем, включно з ядерними», — пояснює Антон Мардасов, московський військовий аналітик, що спеціалізується на Близькому Сході.
Однак тепер, на тлі хаосу в Сирії, навіть найоптимістичніший сценарій для Кремля — це збереження обмеженої військової присутності в Хмеймімі та Тартусі. За словами Мардасова, подальше погіршення ситуації унеможливить будь-які спроби використовувати Сирію для загроз НАТО чи як плацдарм для військових операцій в Африці.
«Такі амбіції вже втрачено на 100%», — додає він. «Навіть якщо Росії вдасться зберегти певну присутність, вона буде суто символічною».
Україна — єдиний фронт, який має значення
Виступ Путіна перед військовим керівництвом чітко показав, що Кремль вважає війну в Україні ключовим фактором для безпеки Росії. Путін заявив, що російська армія «володіє стратегічною ініціативою» по всій лінії фронту, а потік добровольців «не зупиняється».
На цьому тлі Сирія стає лише тінню минулих російських амбіцій. За останні тижні російські війська почали згортати свою присутність у різних частинах Сирії. Супутникові знімки показують, як військову техніку завантажують на транспортні літаки для повернення до Росії.
Переговори та невизначеність
Після падіння Асада Кремль намагається домовитися з групою Хайят Тахрір аш-Шам (ХТШ), яка очолила повстання проти сирійського режиму. Дмитро Пєсков, речник Кремля, заявив, що остаточне рішення про майбутнє російської військової присутності ще не ухвалене.
«Ми перебуваємо в контакті з представниками сил, що контролюють ситуацію в країні», — сказав він. Примітно, що Рамзан Кадиров, лідер Чечні та союзник Путіна, закликав виключити ХТШ зі списку терористичних організацій Росії, натякаючи на можливість співпраці.
Однак європейські лідери, як-от Кая Каллас, голова зовнішньої політики ЄС, вимагають виведення російських військ як передумову для перегляду санкцій проти Сирії.
Втрата глобальних амбіцій
Сирія довгий час була символом глобальних амбіцій Путіна. У 2021 році російські стратегічні бомбардувальники виконували навчальні польоти з авіабази Хмеймім, демонструючи здатність Москви проєктувати силу далеко за межами своїх кордонів.
Тепер, коли ситуація у Сирії нестабільна, а ресурси Кремля зосереджені на війні в Україні, ці амбіції розсипаються. Російська пропаганда намагається подати відхід із Сирії як «успішно виконану місію». Ведучий головного тижневого новинного шоу на телеканалі «Росія» Дмитро Кисельов заявив, що «Росія зробила все можливе для стабілізації Сирії».
Що далі?
Рішення Путіна ігнорувати питання Сирії під час зустрічі з військовим керівництвом свідчить про його впевненість у важливості українського фронту. Для Кремля війна в Україні стала питанням виживання, тоді як інші геополітичні амбіції — чи то Близький Схід, чи Кавказ — відходять на другий план.
Падіння Асада, як і виведення російських миротворців із Нагірного Карабаху, сигналізує про зменшення глобального впливу Росії. Але поки Путін вважає, що може витримати тиск у війні з Україною, його геополітичні прорахунки в інших регіонах, можливо, просто стали непомітною жертвою цієї стратегічної одержимості.
