Під час тривалої розмови з президентом Трампом, яка пройшла 18 березня 2025 року, президент Росії Володимир Володимирович Путін демонстрував свою незмінну позицію щодо конфлікту в Україні. Хоча офіційні заяви обох сторін звучали як взаємні поступки, аналіз показує, що більшість домовленостей, зокрема тимчасова 30-денна зупинка ударів по енергетичній інфраструктурі, обмін заручниками та обговорення безпеки в Чорному морі, є звичними кроками, що вже раніше використовувалися як інструменти тиску.
За інформацією, наданою Кремлем, Путін не вніс жодних принципових змін у свої вимоги до України. Російський лідер повторив свої давні позиції, наголошуючи, що основною умовою для ширшого врегулювання конфлікту є повне припинення зовнішньої військової та розвідувальної підтримки для Києва. Такий підхід, за словами експертів, може зробити Україну постійно залежною від Москви, адже країна з меншими ресурсами буде завжди залишатися в тіні значної військової потужності Росії.
Аналітики вказують на те, що Путін прагне використати переговорний процес як засіб для купівлі часу. «Найкращий результат для Путіна – це той, коли він досягає своїх цілей в Україні, а потім нормалізує відносини зі Сполученими Штатами», – зазначає колишній спеціаліст з розвідки, що нині працює в Центрі нової американської безпеки. За його думкою, російський лідер розраховує на те, що адміністрація президента Трампа, відома своєю критикою підтримки Києва, не підвищить тиск на Москву і не посилить свою присутність у Європі.
Під час розмови Путін також підкреслив, що минулі зобов’язання України порушувались, і назвав дії української сторони «варварськими терористичними злочинами» у деяких регіонах. Проте важливо зазначити, що ці звинувачення для Кремля давно стали стандартною риторикою, яку він використовує для легітимації власних вимог. Ідея повного припинення зовнішньої допомоги для Києва має на меті не тільки обмежити військові можливості України, але й створити умови, за яких країна опиниться під постійним впливом Москви.
Слід також врахувати, що Путін намагається використати переговорний процес для відновлення контакту із Сполученими Штатами. За словами експертів, російське керівництво розуміє, що американська адміністрація наразі має бажання якнайшвидше знайти компроміс для завершення конфлікту, що дозволить звільнити Москву від необхідності вести повномасштабну війну. Водночас, у контексті переговорів з Трампом, Росія намагається створити образ партнера, який може запропонувати широкий спектр співпраці, зокрема у галузі енергетики та навіть організації спільних спортивних заходів, як, наприклад, хокейні турніри між професійними командами.
За словами Андраша Раца, старшого наукового співробітника Німецької ради з міжнародних справ, «у російській дипломатії переговори часто виступають інструментом для відстрочки часу і ослаблення позицій супротивника». За його словами, стратегія Путіна полягає в тому, щоб використати переговорний процес для того, щоб дати собі можливість консолідувати успіхи на полі бою. На цей момент російські війська активно відновлюють контроль над втраченими територіями, а ситуація на полі бою демонструє певну перевагу Москви, що може вплинути на подальший перебіг переговорів.
Для України така стратегія має дуже серйозні наслідки. Якщо зовнішня підтримка з боку Заходу буде скорочена або припинена, українська держава опиниться перед викликом збереження своєї суверенітету в умовах постійного тиску з боку Росії. Крім того, залежність від Москви може призвести до зниження можливостей країни захищати свої інтереси та інтегруватися в європейські структури без втрати своєї незалежності.
У підсумку, остання розмова між Путіним та Трампом підкреслила, що Росія продовжує наполегливо відстоювати свої стратегічні інтереси в Україні. Водночас, зусилля Кремля щодо переговорів з США можуть бути спрямовані не на те, щоб знайти компроміс, а скоріше на те, щоб створити сприятливі умови для подальшого ведення війни. Як відзначають експерти, найкращий результат для Путіна – це той, коли йому вдасться досягти своїх вимог і водночас відновити норми взаємин із Заходом, що дозволить продовжувати дії на своїх умовах.
Таким чином, попри певні заявлені поступки, Путін залишається вірним своїм максималістським позиціям, а вимоги щодо припинення зовнішньої підтримки для України залишаються головною передумовою для будь-якого подальшого врегулювання конфлікту. Ця стратегія, за словами аналітиків, не лише ускладнює ситуацію в Україні, але й свідчить про готовність Кремля використовувати переговорний процес для досягнення власних геополітичних цілей, не зважаючи на можливі наслідки для регіональної безпеки та стабільності в Європі.
