Передумови великодньої ініціативи
На тлі дедалі більшого тиску з боку США за невиконання Москвою пропозиції про 30‑денне припинення вогню, президент Росії Володимир Путін у суботу вранці оголосив одноденне перемир’я з нагоди православного Великодня. У телевізійному зверненні до свого головнокомандувача генерала Валерія Герасимова Путін попросив “зупинити всі військові дії” з вечора суботи до вечора неділі, заявивши, що це свідчить про готовність Кремля до миру і покликане показати США, що Москва “відкрита до переговорів”.
Ця ініціатива стала реакцією на останні заяви адміністрації Дональда Трампа. Напередодні держсекретар Марко Рубіо попередив, що США можуть за кілька днів “припинити спроби домовитися”, якщо Росія не підпише запропонований раніше режим тиші. Трамп також зазначав, що якщо “одна зі сторін надто ускладнює процес”, Сполучені Штати “можуть просто вийти з переговорів”.
Ставка на Трампа й психологічний маневр
За оцінками політологів, Пасха — тактичний крок Кремля перед очима адміністрації США. Путін прагнув одночасно:
- Демонстрації “мирних намірів” перед Трампом, який не бажає занурюватися в тривалий конфлікт.
- Психологічного тиску на Київ: Зеленський ризикував би здатися “негнучким”, якщо відмовиться від перемир’я.
Сам Путін прямо заявив: “Ми припускаємо, що українська сторона наслідуватиме наш приклад”. Така формулювання створювала ілюзію партнерства, але оминула найголовніше — реальних гарантій припинення обстрілів.
Мить істини: сирени в Києві та перші порушення
Щойно Путін оголосив про припинення вогню, в Києві прозвучали повітряні тривоги. О першій же годині перемир’я, о 19:00 за місцевим часом, український представник Андрій Ковальенко констатував: “Росіяни продовжують вести вогонь у всіх напрямках, особливо — на сході”. Більше ніж через дві години під вечір повітряні тривоги знову пролунавили над столицею.
Українські військові підтвердили, що артилерійська і авіаційна активність супротивника не знизилася. Іще до початку офіційного перемир’я ЗСУ зафіксували ворожі ракети “Шахед” у небі над східними областями — явну ознаку того, що Кремль не збирається шанувати свою заяву.
Відповідь Києва: “Тиша в обидві сторони”
Президент Володимир Зеленський на своїй сторінці в соціальних мережах написав:
“Якщо Росія справді готова до повного й безумовного мовчання — Україна чинитиме так само. Тиша у відповідь на тишу, оборонні удари у відповідь на обстріли”.
Керівництво країни наполягло, що режим припинення вогню набуде чинності лише за умови взаємності. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга написав у X:
“Ми дивимося не на слова, а на дії. Якщо Росія погодиться на 30‑денне перемир’я, яке запропонувала адміністрація США, і нарешті поставить свій підпис — Україна готова обговорювати продовження тиші”.
Київ також заявив про готовність подовжити перемир’я не лише до 18‑ї години неділі, а й на 30 годин або навіть на 30 діб за умови підтвердження відкликання усіх військових формувань із лінії вогню та надання гарантій у міжнародному форматі.
Історичні паралелі та уроки
Це вже друге різдвяне чи пасхальне перемир’я Росії за час війни. У січні 2023 року Кремль анонсував односторонню “різдвяну тишу”, але вогонь відновився за кілька годин після різдвяної служби. Тоді Зеленський назвав ініціативу “цинічною спробою перегрупувати сили” та уникнути міжнародного засудження.
Упродовж 2022–2025 років такі перемир’я з’являлися несподівано — перед зустрічами в Женеві, Стамбулі, під час мусульманського Рамадану чи ювілейних державних свят. Кожного разу реальні бойові дії не припинялися, тож досвід навчав, що без механізмів моніторингу та міжнародних гарантій жодне “святкове” перемир’я не є довготривалим.
Реакція Заходу: баланс між тиском і діалогом
Напередодні анонсу великодньої “тиші” США вже загрожували вийти з переговорів. Після заяви Путіна представник Держдепу підтвердив, що Вашингтон уважно стежить за розвитком подій: якщо Росія не виконає зобов’язання, санкційний тиск лише посилиться, а переговорний процес остаточно “згорнуть”.
Євросоюз і країни “Великої сімки” вважають, що будь‑яке прискорене перемир’я може відкрити коридори для евакуації поранених та доправки гуманітарних вантажів, тож закликають до хоча б короткострокового визнання домовленості. Водночас у Брюсселі наголошують:
- Моніторинг ОБСЄ має бути присутній на всіх ділянках фронту.
- Гарантії безпеки для українських захисників і мирного населення — обов’язкова умова будь‑якого припинення вогню.
- Продолження діалогу лише за реальних змін на полі бою, а не лише за зовнішніх жестів.
Президент Володимир Путін зустрічається зі своїм вищим військовим командувачем у суботу в Москві. Кремль швидко спробував звернути увагу Вашингтона на оголошення пана Путіна про пасхальне припинення вогню. В'ячеслав Прокоф'єв/Sputnik
Обмін полоненими як знак доброї волі
У вечір суботи відбувся найбільший одночасний обмін полоненими з початку повномасштабного вторгнення: 277 українських військових повернулися додому вчасно до Великодня, водночас 246 російських солдатів відправили у зони свого розміщення. Це стало першим за довгий час реальним проявом бажання обох сторін знизити напругу.
Проте в українському Генштабі зазначили: обмін полоненими — важливий, але неостаточний крок. Без припинення бойових дій і справжньої паузи на вступ гуманітарних коридорів жодне полегшення не триватиме довго.
Перспективи й ризики
- Короткотривала пауза може завершитися вже за кілька годин, якщо Росія не припинить обстрілів. Без моніторингу порушень режиму тиші це стане лише символом.
- Подовження домовленості до 30 годин чи діб за умови реальних дій — шанс відкрити “вікно” для евакуації цивільних, доставки медичного обладнання, ремонту інфраструктури.
- Міжнародні гарантії: без участі США та ЄС будь‑яке перемир’я залишиться вразливим до провокацій й односторонніх дій.
- Загроза ескалації: якщо Кремль використає “тишу” для перегрупування та посилення ударів після її завершення, Україна відповість дзеркальним вогнем, що лише підсилить збройне протистояння.
Пасхальне перемир’я Путіна — це чергова дипломатична ставка, покликана задовольнити зовнішні запити й виправдати вимоги Москви перед Трампом та іншими міжнародними акторами. Проте перші години після оголошення показали, що реальних змін на полі бою не відбулося. Україна готова до діалогу, але тільки за умови справжньої тиші — без слів і пустих обіцянок.
Попереду — кілька критичних годин, які визначать, чи стане Великдень-2025 початком короткострокового гуманітарного “вікна” або черговим уроком у маніпуляціях “великодніх перемир’їв”. Чи вдасться сторонам перетворити символічну паузу на реальне зменшення жертв і страждань, залежить не лише від слів у зверненнях, а від суворої готовності виконувати взяті на себе зобов’язання.
