Рішення президента США Джо Байдена дозволити Україні використовувати далекобійні ракети ATACMS для ударів по російських цілях стало важливою віхою у військовій підтримці Києва. Цей крок сигналізує про зміну у позиції Вашингтона, який раніше обмежував використання цих потужних систем лише територією України, остерігаючись ескалації з боку Росії.
Цей матеріал пояснює, що таке ATACMS, чому це рішення було ухвалене саме зараз і які наслідки воно може мати для розвитку війни.
Що таке ATACMS?
ATACMS (Army Tactical Missile System) — це високоточна керована ракетна система, здатна вражати цілі на відстані до 300 кілометрів (190 миль). Ракети можуть бути оснащені або касетними боєприпасами, або звичайними бойовими частинами.
Ця зброя перевершує за дальністю радянські ракети «Точка-У», які до останнього часу були найдальнобійнішими ракетами в арсеналі України. З 2022 року США постачали Україні системи HIMARS, здатні запускати ракети з дальністю до 80 кілометрів. Однак ATACMS значно розширює можливості українських військ у враженні стратегічних цілей.
Ракети ATACMS, оснащені касетними боєприпасами, на які багаті американські склади, викликають критику правозахисних організацій через ризик для цивільного населення. Однак їхня ефективність на полі бою є беззаперечною, особливо для ураження авіабаз, складів боєприпасів та інших стратегічних об'єктів.
Чому Байден ухвалив це рішення саме зараз?
Рішення дозволити використання ATACMS за межами території України зумовлено кількома факторами. Одним із ключових стало розгортання Північною Кореєю своїх військових на підтримку Росії. Вашингтон вважає, що Пхеньян надає значну підтримку Москві в регіоні Курська, де перебувають критично важливі військові об'єкти.
Адміністрація Байдена також враховує зміну політичного ландшафту в США. Ймовірність перемоги Дональда Трампа на президентських виборах у 2024 році, який, за його словами, прагне укласти мирну угоду між Росією та Україною, спонукає нинішню адміністрацію до посилення позицій України на полі бою.
Державний секретар США Ентоні Блінкен підкреслив, що зміни в постачанні озброєння відображають еволюцію війни. «Ми адаптуємо нашу допомогу залежно від ситуації на полі бою та нових викликів, таких як участь північнокорейських військ», — зазначив він.
Який вплив ATACMS матиме на полі бою?
Україна вже застосовувала ATACMS для ударів по цілях у російсько-окупованих районах, однак дозвіл на удари по об'єктах у самій Росії змінює правила гри. У зоні дії цих ракет перебуває близько 245 російських військових об'єктів, зокрема 16 авіабаз, за даними Інституту вивчення війни (ISW).
Росія, однак, почала переміщувати критично важливе озброєння глибше в свою територію, аби уникнути ударів. Це може зменшити оперативну ефективність ATACMS, але експерти вважають, що ракети дозволять Україні краще утримувати свої позиції та нейтралізувати нову загрозу у вигляді північнокорейських військ.
Реакція Росії та світу
Рішення США викликало жорстку реакцію Кремля. Прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков заявив, що це лише «підливає масла у вогонь» і посилює напруженість між Москвою та Вашингтоном.
Російські законодавці також попереджають, що це ускладнить будь-які майбутні мирні переговори. Президент Росії Володимир Путін раніше погрожував, що будь-який удар по російській території за підтримки ядерної держави буде розцінюватися як спільна агресія.
Західні союзники України, навпаки, вітають це рішення. Міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок заявила, що Україна має право захищатися на будь-яких відстанях. Президент Польщі Анджей Дуда назвав рішення «своєчасним і необхідним».
Що це означає для майбутнього війни?
Дозвіл на використання ATACMS всередині Росії може змінити динаміку конфлікту. З одного боку, це сигналізує про ще більшу підтримку України з боку США, з іншого — підвищує ризик прямої конфронтації між Росією та Заходом.
Для України це рішення відкриває нові можливості для ударів по стратегічно важливих цілях, але також підвищує ризики у відповідь на дії Росії.
Очевидно, що постачання ATACMS — це не лише військовий, але й політичний крок, який стане ключовим чинником у подальшому розвитку конфлікту.
