Київський підприємець вмикає генератор ще до світанку: холодильники мають витримати чергову паузу в електриці. Такі сцени стали буденністю, і саме вони пояснюють, чому відбудова України дедалі більше схожа на марафон із непередбачуваними перервами.
Оцінка Світового банку, Єврокомісії, ООН та уряду України в рамках RDNA5 підняла вартість відновлення й реконструкції України до близько $588 млрд на наступні 10 років — майже утричі більше за прогнозований номінальний ВВП 2025-го.
Динаміка показова: торік називали $524 млрд, ще роком раніше — $486 млрд, а на ранньому етапі — $411 млрд. Паралельно зростають прямі збитки: до $195 млрд проти $176 млрд у попередній оцінці. Це не «інфляція звітів», а накопичення ударів.
За попереднім аналізом Дейком, ключовий драйвер подорожчання — пошкодження енергетики, яке множить втрати в промисловості, логістиці й бюджетних доходах. Коли енергетична інфраструктура не гарантує базової стабільності, кожен проєкт відновлення енергосистеми автоматично закладає премію за ризик.
Структура потреб теж змістилася: найбільші рахунки виставляють транспортна інфраструктура (понад $96 млрд), енергетика (майже $91 млрд) і житловий фонд (близько $90 млрд). Далі — торгівля й промисловість та агросектор.
По енергетиці удар особливо відчутний: у RDNA5 згадано приблизно 21% приросту пошкоджених або знищених активів порівняно з попередньою оцінкою. На цьому тлі бізнес і домогосподарства платять двічі — за кіловати та за «страховку» у вигляді генераторів.
Логістика — друга «артерія», без якої відбудова України не запускається. Міністерство розвитку повідомляло, що лише за 2025 рік залізничну інфраструктуру атакували понад 800 разів, а кількість пошкоджених енергооб’єктів у 2025-му зросла на 70%.
У житлі статистика вже перетворилась на соціальну драму: 14% житлового фонду пошкоджено або знищено, що зачіпає понад три мільйони домогосподарств. Це означає не лише ремонт стін, а й тривале «вимивання» робочої сили з громад.
Великі міста дорожчають швидше за середні: для столиці в оцінках фігурує понад $15 млрд потреб відновлення. Концентрація руйнувань у мегаполісах збільшує ціну квадратного метра, бо паралельно треба лагодити мережі, транспорт, укриття й соціальні сервіси.
Є й третій компонент — «вартість безпеки». Інвестор заходить у реконструкцію України тільки тоді, коли бачить захист активів, страхування, прозорі суди та прогнозовані правила. Без цього інвестиції приватного сектору залишаються точковими й дорогими, а не масовими.
Тому в RDNA-логіці дедалі більше ваги мають реформи для інвесторів: конкуренція, доступ до фінансування, зменшення тіньової економіки, зрозумілі закупівлі. Євроінтеграція тут працює як «якір» стандартів: наближення до правил ЄС здешевлює капітал навіть під час війни.
Окремий шанс — технологічні ніші, де Україна вже стала донором рішень, зокрема в оборонній індустрії. Дискусія про експорт оборонних виробів може дати валюту й податки, але ризик у тому, що фронтові потреби мають лишатися пріоритетом — інакше це підточує саму основу відновлення.
Найскладніша змінна — люди. Повернення біженців і реінтеграція ветеранів визначатимуть, чи з’явиться кому будувати та обслуговувати нову інфраструктуру. За даними ООН, за кордоном залишаються майже 6 млн українців-утікачів, а всередині країни — мільйони внутрішньо переміщених.
Ще один «невидимий» кошторис — демінування та розчищення завалів. У RDNA5 згадується майже $28 млрд потреб у напрямку вибухонебезпечних залишків війни й роботи з уламками. Без цього не стартують ні дороги, ні житло, ні індустріальні парки.
Звідси змінюється і філософія: відбудувати «як було» — означає залишити країну вразливою до повторних шоків. Раціональніше — мати більш розподілену генерацію, захищені підстанції, мікромережі для критичних об’єктів, щоб енергетичні удари не паралізували цілі області.
На рівні управління важливо, щоб післявоєнне відновлення не перетворилося на нескінченні «ручні» рішення. Уряд уже підв’язує планування до портфеля проєктів 2026 року, а цифрова звітність і контроль громад мають знизити корупційні ризики та прискорити фінансування.
Паралельно дипломатія залишається фактором, який може різко змінити траєкторію цифр. Навіть без прориву в переговорах інституції змушені рахувати наперед: кожна зима з ударами по енергетиці додає мільярди до реконструкції України — і відтягує відбудову України в часі.
Якщо війна затягнеться, зростатиме не лише сума, а й частка «витрат на стійкість» — резерви, захист, дублювання маршрутів. Якщо ж настане стійка пауза в бойових діях, на перший план вийдуть швидкі проєкти з мультиплікатором: енергетика, транспорт, житло, підтримка малого бізнесу.
Цифра $588 млрд — не вирок і не «план Маршалла в одному рядку». Це індикатор того, що руйнування й економіка тепер з’єднані прямим дротом: знищена підстанція миттєво перетворюється на втрачений продукт, податок і робоче місце. І саме тому відновлення енергосистеми — ключ до всієї відбудови.
