Угорщина голосує на виборах, які вже вийшли далеко за межі національного сюжету. До середини дня явка сягнула близько 66% — це рекордний показник для посткомуністичної історії країни й ознака того, що день голосування сприймається не як рутинна процедура, а як переломний момент для всієї політичної системи.
Для Віктора Орбана це найнебезпечніші вибори за багато років. Після шістнадцяти років безперервного правління він уперше підходить до фінішу не як безумовний фаворит, а як лідер, якому протистоїть конкурент із реальним шансом розхитати побудовану ним модель влади. Головним суперником прем’єра став Петер Мадяр — колишній інсайдер системи, який виніс у центр кампанії корупцію, деградацію державних послуг і втому країни від затяжного правління однієї сили.
Та головною новиною дня стала не лише мобілізація виборця. Разом із високою явкою посилилися й підозри щодо чесності процесу. Напередодні голосування кампанія вже була обтяжена звинуваченнями в зовнішньому втручанні, маніпуляціях і використанні адміністративної переваги, а в день виборів ці підозри почали набувати конкретніших форм.
За попереднім аналізом Дейком, нинішнє голосування перетворилося не лише на вибір між Орбаном і Мадяром, а й на тест довіри до самої виборчої системи. Коли рекордна явка поєднується з хвилею повідомлень про порушення, вибори стають боротьбою не тільки за мандати, а й за легітимність майбутнього результату.
Чоловік проходить повз передвиборчий плакат партії «Тиса», на якому зображені лідер партії Петер Мадяр та член партії Золтан Танач напередодні парламентських виборів на вулиці в Будапешті, Угорщина, 11 квітня 2026 року — Лісі Ніснер
Найгучніший епізод дня пов’язаний із підозрами у прямому підкупі виборців. Угорські медіа оприлюднили аудіозапис і відеосвідчення, в яких фігурує схема роздачі подарункових карток на 10 тисяч форинтів за підтримку Fidesz. У центрі історії опинився Іштван Якоб, голова ромського самоврядування Чегледа: за оприлюдненими матеріалами, у Керепеші та Чегледі роздавали картки мережі Penny, а на камеру звучали слова про те, що їх пов’язують із голосуванням за партію влади. Публічного підсумку офіційного розслідування на цей момент немає, але сам кейс уже став однією з головних тем виборчого дня.
Окремим тлом кампанії лишаються попередження про можливе російське втручання. Розслідувальні публікації писали про групу, пов’язану з російською розвідкою, яка нібито працювала на збереження влади Орбана, а європейські політики ще до дня голосування вимагали від Брюсселя уваги до ризиків зовнішнього впливу, дезінформації та тиску на виборчий процес. На цьому тлі будь-які внутрішні скандали навколо підкупу чи маніпуляцій автоматично набувають ширшого геополітичного звучання.
Паралельно в угорському інформаційному просторі з’являлися й інші заяви про порушення — від організованого підвезення виборців до можливого втручання в таємницю голосування. Але на момент публікації найбільш деталізованими й публічно зафіксованими залишаються саме історії про підкуп та загальні застереження щодо втручання у виборчий процес. Показово, що і Fidesz, і Tisza ще до дня голосування створили власні майданчики для повідомлень про порушення, взаємно готуючи ґрунт для оскарження чужої легітимності.
Саме тому вибори в Угорщині сьогодні читаються значно ширше, ніж звичайний двобій влади й опозиції. Для прихильників Орбана це шанс довести, що його неліберальна модель все ще здатна відтворювати себе через вибори. Для його критиків — момент, коли можна не лише змінити уряд, а й уперше за довгі роки поставити під сумнів сам механізм політичної неминучості, на якому тримався орбанізм.
Поки країна демонструє рекордну мобілізацію, головна інтрига поступово зміщується. Питання вже не тільки в тому, хто набере більше голосів. Питання в тому, чи буде майбутній результат сприйнятий як переконливий і чистий — усередині Угорщини, в Брюсселі та серед тих міжнародних союзників Орбана, які давно бачать у ньому не просто прем’єра, а політичний символ.
Петер Мадяр, лідер опозиційної партії «Тиса», голосує під час парламентських виборів у Угорщині в Будапешті, Угорщина, 12 квітня 2026 року — Леонхард Фоегер
