11 березня 2025 року світ з надією дивився на Джидду, де Україна беззастережно підтримала мирну ініціативу, запропоновану Сполученими Штатами Америки. Пропозиція передбачала запровадження 30-денного режиму припинення вогню, аби створити умови для деескалації конфлікту та можливості дипломатичних кроків. Це рішення було складним, адже щоденні обстріли не залишали українцям відчуття безпеки. Проте Київ вирішив дати шанс мирному сценарію.
Росія ж не просто відмовилася підтримати режим тиші. Вона використала цей період, щоб ще жорсткіше атакувати українські міста. За даними МЗС України, протягом місяця було випущено майже 70 ракет, понад 2200 дронів-камікадзе типу "Шахед" та більше 6000 керованих авіабомб. Це не лише воєнна ескалація — це пряма відповідь на мирну ініціативу, що мала шанс змінити хід війни.
Одним із найбільш трагічних епізодів цього періоду став удар по Кривому Рогу 4 квітня. Російські війська завдали удару балістичною ракетою по житловому кварталу. 20 загиблих, серед яких 9 дітей. Понад 60 людей отримали поранення. Це не випадковість, не помилка систем наведення. Це систематичне знищення мирного населення в той момент, коли мала б тривати тиша.
Президент Володимир Зеленський висловив обурення слабкою реакцією міжнародної спільноти. Він наголосив, що кількість повітряних атак лише зростає, а отже Росія не має наміру зупинятися. Вона сприймає мовчання світу як зелене світло для подальшого знищення українських міст.
Використання дронів-камікадзе типу "Шахед" стало щоденною реальністю для України. Протягом лише одного місяця понад 2200 таких дронів атакували критичну інфраструктуру, житлові квартали та об'єкти енергетики. Їхня мета — залякати, виснажити, змусити здатися.
Додатково Росія активізувала використання керованих авіабомб — понад 6000 випадків з 11 березня до 11 квітня. Це зброя, яку складно перехопити, і яка наносить катастрофічні руйнування. Ударна хвиля, уламки, пожежі — усе це стає реальністю для тисяч українців щодня.
Одночасно з військовими атаками Росія на міжнародній арені продовжує говорити про необхідність діалогу. Її представники заявляють про підтримку припинення вогню, але додають десятки умов. Це класична тактика затягування часу, щоб продовжити наступ під прикриттям дипломатії.
Президент Франції Емманюель Макрон відкрито зазначив, що Росія насміхається з мирних ініціатив, атакуючи цивільних. А президент США Дональд Трамп наголосив, що остання хвиля атак є неприйнятною і демонструє справжнє ставлення Москви до будь-яких домовленостей.
Попри численні заклики до посилення тиску, міжнародна реакція залишається обмеженою. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга наголосив, що світ не може дозволити собі чекати ще один місяць. Потрібно діяти вже зараз — збільшувати санкційний тиск, надавати оборонну допомогу, посилювати дипломатичну ізоляцію.
Ключова проблема полягає в тому, що Росія не відчула достатньої сили з боку світу, аби поставитися до миру серйозно. Вона й надалі сприймає поступки як слабкість, а заклики до діалогу — як запрошення до нової атаки.
Україна чітко продемонструвала своє прагнення до миру. Прийнявши пропозицію припинення вогню, вона поставила життя своїх громадян понад політичні амбіції. Росія ж відповіла смертю і руйнуванням. Тому єдиною реальною відповіддю має бути сила: дипломатична, економічна, військова.
Мир не настане сам собою. Він потребує чіткої позиції, дій, що не допускають подвійних стандартів. Потрібно припинити вірити у щирість країни, яка систематично знищує сусідів, зневажає міжнародне право і вдається до терору.
