Опитування засвідчило, що історична пам’ять і надалі залишається одним із найболючіших питань у польсько-українських відносинах, здатним впливати навіть на рівень суспільної підтримки між народами.
Рішення президента України Володимира Зеленського про присвоєння окремому Центру спеціальних операцій «Північ» Сил спеціальних операцій Збройних сил України почесного найменування на честь героїв Української повстанської армії спричинило помітний резонанс у Польщі. Результати соціологічного дослідження свідчать, що ця ініціатива стала фактором, який негативно вплинув на ставлення значної частини польського суспільства до України та українців.
Згідно з опитуванням, проведеним дослідницькою агенцією SW Research для польського видання Rzeczpospolita, понад половина респондентів заявили про погіршення свого ставлення до України після ухваленого рішення. Таку відповідь дали 51,9% учасників дослідження. Водночас майже третина опитаних — 31,9% — зазначили, що ця ситуація жодним чином не вплинула на їхню думку про українців та Україну. Ще 11,7% респондентів не змогли визначитися із власною позицією, а лише 4,5% повідомили про покращення свого ставлення.
Отримані результати вкотре продемонстрували, наскільки важливим та чутливим залишається історичний контекст у відносинах між двома сусідніми державами. Попри масштабну підтримку, яку Польща надає Україні від початку повномасштабної війни, питання, пов’язані з діяльністю Української повстанської армії та подіями Другої світової війни, продовжують викликати гострі дискусії в польському суспільстві.
Особливо показовими є демографічні зрізи дослідження. Найбільш критично на рішення української влади відреагували чоловіки. Серед них про погіршення ставлення до України заявили 59% опитаних. Серед жінок цей показник виявився нижчим і склав 46%.
Не менш цікавою є вікова структура відповідей. Найчастіше негативну реакцію демонстрували молоді поляки віком до 24 років. Саме в цій категорії 56% респондентів повідомили, що їхнє ставлення до України стало гіршим. Така тенденція привертає особливу увагу, оскільки саме молоде покоління традиційно вважається більш відкритим до міжнародної співпраці та міжкультурного діалогу.
Експерти неодноразово наголошували, що історична пам’ять залишається одним із найскладніших елементів польсько-українських відносин. Для багатьох поляків тема УПА нерозривно пов’язана з трагічними сторінками спільної історії, які й досі викликають сильні емоції. Саме тому будь-які державні рішення, що стосуються символічного вшанування історичних постатей чи організацій, часто сприймаються не лише як внутрішньополітичний крок, а й як сигнал для міжнародних партнерів.
Попри це, польсько-українські відносини продовжують залишатися стратегічно важливими для обох країн. За останні роки Варшава стала одним із ключових союзників Києва на міжнародній арені, надаючи політичну, гуманітарну та військову підтримку. Саме тому будь-які суперечки навколо історичних питань набувають особливого значення, адже здатні впливати не лише на громадську думку, а й на загальну атмосферу двостороннього діалогу.
На ситуацію вже відреагував прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск. Він заявив, що не вважає рішення президента Зеленського свідомою спробою образити Польщу. Водночас глава польського уряду зауважив, що українській стороні, на його думку, бракує чутливості у питаннях, які мають особливе значення для польського суспільства.
Заява Туска фактично відобразила позицію значної частини польських політиків, які прагнуть зберегти партнерські відносини з Україною, але водночас наполягають на врахуванні історичних аспектів, що залишаються болючими для польської національної пам’яті.
Дослідження SW Research проводилося 9–10 червня 2026 року серед користувачів онлайн-панелі SW Panel. Участь в опитуванні взяли 800 інтернет-користувачів віком від 18 років.
Результати опитування свідчать про те, що історичні питання й надалі мають потужний вплив на суспільні настрої та можуть істотно позначатися на взаємному сприйнятті народів. Для України та Польщі, які сьогодні залишаються важливими партнерами у сфері безпеки та міжнародної співпраці, пошук балансу між національною пам’яттю та сучасними політичними реаліями залишається одним із головних викликів найближчих років.
