У грудні 2022 року тодішній Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний висунув пропозицію щодо проведення наступальної операції на території Бєлгородської області. Ця ідея мала стратегічну мету – позбавити противника можливості завдавати ударів по Харкову та створити серйозну загрозу його військовій логістиці. Проте ці плани не були реалізовані. Про цю ініціативу розповів генерал-майор Віктор Назаров в інтерв'ю BBC, підкреслюючи її важливість та можливі наслідки.
Передумови: чому виникла ідея наступу на Бєлгород
З початку повномасштабної війни Харків опинився під постійними обстрілами. Близькість кордону дозволяла противнику безперешкодно завдавати ударів по місту, руйнуючи житлові квартали та інфраструктуру. У відповідь на цю загрозу в Генеральному штабі розглядали варіанти дій, які могли б змінити ситуацію.
За словами Віктора Назарова, у грудні 2022 року на засіданні в апараті РНБО обговорювали кілька можливих варіантів, і одним із них був наступ на Бєлгородську область. Метою цієї операції було блокування ворожих артилерійських та ракетних підрозділів, які безперешкодно вели вогонь по Харкову.
Ця ідея мала не лише військове, а й стратегічне значення. Просування українських сил у цьому напрямку могло створити загрозу ворожим логістичним маршрутам, які забезпечували підкріплення для бойових дій на Донбасі. Це змусило б противника перекинути частину своїх резервів із інших напрямків, послаблюючи його позиції на фронті.
Пропонований план операції: ключові аспекти
За словами Назарова, наступ мав відбуватися на стику Курської та Бєлгородської областей. Основна ідея полягала в тому, щоб або оточити Бєлгород, або заблокувати ключові маршрути постачання.
Якщо б цей план був реалізований, він міг би мати такі наслідки:
- Зменшення загрози для Харкова – обмеження можливостей противника завдавати удари по місту, що могло б зменшити кількість руйнувань та жертв серед цивільного населення.
- Дестабілізація логістики противника – створення загрози на північному сході змусило б перегруповувати сили та зменшити тиск на східні регіони України.
- Психологічний та політичний ефект – подібна операція продемонструвала б ініціативність ЗСУ та їхню здатність не лише захищатися, а й диктувати свої умови.
На думку Назарова, ця пропозиція не викликала достатньої зацікавленості серед керівництва, і згодом була відхилена. Після цього, за його словами, почалися події, які призвели до зміни керівництва ЗСУ.
Наслідки нереалізованого наступу
Нереалізація цього задуму мала свої наслідки. Харків продовжив зазнавати інтенсивних атак. Противник не лише не зменшив свою активність, а й нарощував сили, використовуючи Бєлгородську область як плацдарм для обстрілів.
Водночас, українське командування зосередилося на інших операціях, зокрема, на контрнаступі 2023 року. Проте, як зазначає Назаров, саме операція на Курщині, яка була проведена пізніше, відповідала багатьом принципам військового мистецтва. Вона стала несподіванкою для противника і принесла вагомі іміджеві переваги для України.
Чи могла ця операція змінити хід війни?
Питання про те, наскільки ефективною могла б бути ця ініціатива, залишається відкритим. Військові аналітики зазначають, що просування на територію Бєлгородської області могло б створити серйозні труднощі для ворожих сил. Водночас такий крок міг би мати політичні наслідки, зокрема реакцію міжнародних партнерів.
Однак, враховуючи успіхи українських сил на інших напрямках, стає очевидним, що рішучі дії, зокрема наступальні операції, здатні змінювати баланс сил. Як показали події 2024 року, реалізація таких задумів може приносити суттєві результати.
Висновки
Ідея наступу на Бєлгородську область у 2022 році була стратегічно виправданою та мала потенціал значно змінити ситуацію на фронті. Її реалізація могла б суттєво послабити позиції противника та забезпечити більшу безпеку для Харкова.
Проте, через низку причин, ця ініціатива так і залишилася на рівні обговорень. Водночас, успішні операції ЗСУ у 2024 році підтвердили, що такі підходи можуть бути ефективними. Це ще раз підкреслює важливість проактивних дій у військовій стратегії України.
