У різдвяні дні частина високопосадовців США перейшла межу звичного «державного нейтралітету» у святковій комунікації. Від імені урядових інституцій пролунали релігійні привітання з прямою згадкою Ісуса як Спасителя, що викликало хвилю заперечень.
Найпомітнішим став приклад, коли Міністерство внутрішньої безпеки США опублікувало серію постів із формулюваннями на кшталт «Christ is Born!» та фразою про «націю і Спасителя». У відео на офіційній сторінці з’явилися образи ясел, хрестів і біблійних сцен.
Такий стиль контрастує з тим, як державні агенції роками вітали громадян із Різдвом у США. Зазвичай це були світські, інклюзивні повідомлення з універсальними символами на зразок сніжинок чи ялинки, без прямих релігійних тверджень від імені держави.
Критики вважають, що нинішня тональність відображає політичну лінію, орієнтовану на євангельських християн, які є ядром підтримки президента. На їхню думку, це не просто «особиста віра чиновників», а державна комунікація, що підкреслює одну традицію як домінантну.
Американські правозахисники, що відстоюють відокремлення церкви від держави, назвали ці публікації проявом християнського націоналізму в офіційній риториці. Вони нагадують: урядові канали мають служити всім громадянам, незалежно від віри або її відсутності.
З позиції критиків ключова проблема не в самому святі, а в тому, що офіційні акаунти розсилають меседжі, схожі на проповідь. Люди, які звертаються по державну інформацію, не повинні «фільтрувати» релігійні привітання, щоб отримати сервіс чи повідомлення про безпеку.
Сторона адміністрації Трампа відповіла різко й демонстративно. На запитання про пост глави Пентагон у з формулюванням про «народження нашого Господа і Спасителя» прессекретар обмежився саркастичним «Merry Christmas», додавши випад у бік Washington Post.
Міністерство внутрішньої безпеки також не пояснювало логіку вибору лексики, обмежившись короткою відповіддю «Merry Christmas!». Така реакція підсилює відчуття, що конфлікт не випадковий, а свідомо вибудуваний як культурний маркер для своєї аудиторії.
У цьому контексті згадують давній політичний слоган Дональда Трампа про те, що Америка «знову казатиме Merry Christmas». Тепер, у другий термін, частина його команди пішла далі: релігійні привітання стали не приватними, а офіційно-державними і максимально прямими.
Ситуація виглядає особливо гостро на тлі змін у релігійному складі країни. За даними Pew Research Center, частка американців, які ідентифікують себе як християни, знизилась у порівнянні з 2007 роком, тоді як частка людей без релігії суттєво зросла.
Ця демографічна динаміка робить питання інклюзивності державних звернень не абстрактним, а практичним. Коли країна стає більш різноманітною, урядова комунікація має зважати на релігійне різноманіття і не створювати враження «державної віри».
Попри це, євангельські християни залишаються потужним політичним фактором. Вони становлять значну частину виборчої коаліції Трампа, а отже мова, яка підкреслює їхні культурні коди, стає інструментом мобілізації та демонстрації лояльності.
Саме тому нинішня історія — не лише про Різдво. Вона про те, як адміністрація Трампа використовує культурні сигнали, щоб позначити «своїх» і «чужих». У державній сфері це ризиковано, бо державні інституції мають бути над політичними таборами.
Юридичний вимір теж не новий. Дискусії про те, як святкувати державне свято з релігійним походженням, тягнуться десятиліттями. У США намагання балансувати між традицією і світським простором існують щонайменше з часу, коли Різдво закріпили як федеральний вихідний.
У Конституції та судовій практиці центральною опорою є Перша поправка і заборона «встановлення релігії» державою. Саме тому чиновники зазвичай обирали обережний, універсальний тон. Він дозволяв вітати з днем, не перетворюючи привітання на заяву про «правильну віру».
Нова хвиля постів виводить на перший план питання: де закінчується свобода віросповідання посадовця і починається зобов’язання держави лишатися нейтральною. Коли повідомлення виходить з особистого профілю — це одне, коли з урядового — зовсім інше.
Окремі приклади лише підсилюють цю різницю. Керівниця підрозділу громадянських прав у Мін’юсті опублікувала відеозвернення, де говорила про «захист християн» як щоденну місію. Проблема в тому, що про захист інших конфесій у такій рамці не йшлося.
Ще один акцент — не всі відомства діяли однаково. Держдеп, наприклад, зробив більш світське привітання, адресоване «всім американцям». Це підкреслює, що традиція нейтральних звернень не зникла, але стала полем внутрішньої конкуренції стилів.
Для прихильників нової лінії аргумент простий: Різдво має релігійну основу, тож прямі згадки про християнство — чесні й природні. Але в державному контексті «чесність» не завжди дорівнює доречності, бо держава працює для громадян різних переконань.
Критики ж бачать у цьому системний зсув — використання державних ресурсів комунікації для просування культурного порядку денного. Вони попереджають, що така практика нормалізує привілейоване становище однієї традиції та може посилювати поляризацію.
Політичний ризик тут довгостроковий. Чим частіше урядові канали говорять мовою однієї релігії, тим сильніше зростає відчуття виключення у тих, хто не належить до неї. Це б’є по довірі до державних агенцій і ускладнює комунікацію в кризових ситуаціях.
Для самої адміністрації ставка теж висока. Такий стиль мобілізує базу, але створює юридичні й репутаційні атаки, які можуть перерости у позови або розслідування щодо порушення принципів світської держави. У США це традиційно чутлива територія для судів і медіа.
Показово, що чиновники обороняють підхід не аргументами про баланс, а політичними репліками про «фейкові новини». Це означає: конфлікт свідомо переводять у формат «культурної війни», де головне — не компроміс, а демонстрація сили.
У підсумку різдвяні пости стали лакмусовим папірцем ширшої тенденції: офіційні акаунти дедалі частіше використовують як майданчик для ідентичнісних сигналів, а не лише для сервісної інформації. Для демократії це виклик, бо держава має бути спільним домом, а не трибуною однієї групи.
