Кампанія Росії проти енергосистеми України цієї зими стала помітно жорсткішою, ніж торік. Удар по світлу і теплу б’є не лише по економіці, а по настроях людей, коли паралельно тривають мирні переговори та зовнішній тиск на Київ.
Серія атак по енергетичній інфраструктурі стартувала ще в жовтні й відтоді практично не зупиняється. Поєднання дронів і ракет створює хвилі руйнувань, які енергетики не встигають закривати ремонтами так швидко, як у попередні сезони.
За оцінками людей, обізнаних із ситуацією, найбільша загроза — не окремі пошкодження станцій, а можливий зрив передавальних мереж. Якщо магістралі, що переносять електрику із заходу на схід, “ляжуть”, країна отримає фактичне розділення енергетики на дві частини.
Показово, що саме захід країни нині виробляє значну частину електрики, тоді як схід уразливіший через близькість фронту та щільність обстрілів. Російська стратегія виглядає як спроба зламати транзит і створити локальні “острови” без підживлення з інших регіонів.
Оцінити, скільки ударів потрібно для часткового або повного блекауту, майже неможливо. Все залежить від того, що саме буде вражено, чи є резервні вузли, і чи зможе Україна швидко отримати обладнання для відновлення високовольтних ліній і підстанцій.
Генератори, що постачають електроенергію до ресторанів під час відключення електроенергії в Києві, 22 листопада — Сергій Гапон
У Києві реальність вже відчутна: люди можуть залишатися без електрики до 16 годин на добу. Вулиці темніють, ліфти зупиняються, а бізнеси переходять на генератори, підлаштовуючи графіки роботи під аварійні відключення світла і обмеження навантаження.
Ця зима відрізняється не лише тривалістю вимкнень, а регулярністю ударів. Коли обстріли йдуть серіями, часу на ремонт критично мало. Вікно, в яке можна “підлатати” вузли, скорочується, а повторні ураження вибивають те, що тільки-но відновили.
Окремий фактор — виснаження протиповітряного щита. Повітряна оборона змушена розподіляти ресурси між містами, енергооб’єктами та фронтом. Коли атаки стають частішими, “парасолька” неминуче тоншає, і вразливостей у мережі стає більше.
На цьому тлі в Києві все частіше звучить ідея “енергетичного перемир’я”. Логіка проста: Росія зупиняє удари по українській інфраструктурі, а Україна припиняє далекобійні атаки по російських нафтових і газових об’єктах, щоб знизити ескалацію.
Однак Москва демонструє небажання йти на такий крок. Її риторика зводиться до тези “нам потрібен мир, а не пауза”, що фактично означає: припинення вогню без політичних поступок Росія не розглядає, а енергетичний фронт лишається інструментом тиску.
У середу в Києві відключено електроенергію після ракетних атак та атак безпілотників з Росії на українську енергетичну інфраструктуру — Роман Пилипей
Українські політики, які працюють із енергетикою, прямо кажуть: перемир’я в енергосфері могло б зробити перспективи зими менш похмурими й стати першим реальним кроком до деескалації. Але це потребує наполегливої дипломатії та гарантій виконання.
Президент України публічно сигналізує готовність до такого формату, але прив’язує його до ширшого процесу. У логіці Києва енергетична пауза може спрацювати лише як частина механізму, який веде до стабільного припинення вогню, а не як разовий жест.
Статистика ударів підкреслює зростання інтенсивності. Кількість запущених дронів і ракет за місяць, за оцінками профільних чиновників, суттєво зросла порівняно з початком року. Росія комбінує атаки так, щоб одночасно “пиляти” генерацію, підстанції й газову інфраструктуру.
Наприкінці листопада один із найболючіших епізодів припав на захід України. Удар був масованим і рознесеним по типах об’єктів: станції, вузлові підстанції, елементи передачі. Це вказує на націленість не на одиничний ефект, а на системну втому мережі.
На початку грудня енергетики змогли тимчасово скоротити тривалість вимкнень у столиці до кількох годин. Але новий масований удар 5 грудня знову “просадив” систему. Такі гойдалки — головна ознака зимової кризи, коли стабільність не встигає закріпитися.
Люди використовують ліхтарики, коли йдуть пішки під час відключення електроенергії після того, як критична цивільна інфраструктура була вражена нещодавніми російськими ракетними та дронними атаками в умовах російського вторгнення в Україну, Київ, Україна, — Гліб Гараніч
Компанії енергосектору говорять про втрату значної частини потужностей і про дефіцит ключового обладнання. Для відновлення потрібні трансформатори та газові компресори, які не лежать на складі “про запас”. Їх треба шукати по Європі й доставляти під ризиком нових ударів.
У цій історії Ukrenergo виступає як “нервова система” країни: тримає частоти, балансує навантаження, будує графіки відключень і керує аварійними потоками. Інженерні рішення не роблять див, але часто саме вони не дають системі впасти в повний блекаут.
При цьому атаки зміщуються від генерації до передачі й розподілу. Руйнування ліній та вузлів означає, що електрика може бути, але не доходити до споживача. Саме тому обмеження вводять по всій країні, навіть там, де фізично станції не зруйновані.
З жовтня до грудня фіксувались масовані хвилі комбінованих ударів по енергетиці, а між ними — майже щоденні точкові атаки по окремих об’єктах чи регіонах. Така тактика “не дає видихнути” ремонтним бригадам і підвищує ймовірність каскадних збоїв.
Найгірше на прифронтових територіях та біля кордону з РФ. Там удари по енергооб’єктах можуть бути майже постійними протягом дня. Регіони живуть у режимі, де відновлення часто швидше стає тимчасовим, ніж стабільним, бо повторні ураження не рідкість.
Курьер використовує світло велосипеда для освітлення під час відключення електроенергії після того, як критична цивільна інфраструктура була вражена нещодавніми російськими ракетними та дронними атаками в рамках російського вторгнення в Україну, Київ, Укр — Гліб Гараніч
Попри все, мережа тримається, і це принциповий момент. Україна вже переживала тотальні відключення й має навички аварійного управління. Але що довше триває така кампанія, то дорожчими стають ремонти й то складніше “латати” систему без заміни великих вузлів.
Окремий біль — побутова техніка й якість життя. Постійні цикли “вкл/викл” б’ють по холодильниках, котлах, насосах, псують продукти й змінюють ритм міста. Люди переносять роботу й навчання, а підйом пішки на верхні поверхи стає щоденною нормою.
Водночас багато українців не сприймають енергетичний терор як аргумент для несправедливого миру. Вони адаптувалися: ліхтарики, павербанки, інтернет-резерви, графіки. Психологічно це виснажує, але не обов’язково ламає готовність тримати позицію в переговорах.
Російська мета виглядає подвійною: фізично послабити енергетику й морально деморалізувати суспільство саме в момент, коли йдуть мирні переговори і звучать вимоги “підписати угоду”. Електрика стає валютою тиску, а зима — підсилювачем ефекту.
Український сценарій відповіді базується на швидких ремонтах і пошуку обладнання, але це гонка з часом. Якщо є запасні модулі та не повторюються удари по тих самих точках, відновлення може бути відносно швидким. Якщо ж атакують вузли знову — система виснажується.
Люди йдуть вулицею під час відключення електроенергії після того, як критична цивільна інфраструктура була пошкоджена нещодавніми російськими ракетними та дронними атаками в рамках російського вторгнення в Україну, Київ, Україна, 9 грудня 2025 року — Гліб Гараніч
Найреалістичніший прогноз на сезон — нестабільність до кінця зими і навіть у весняні місяці. Відключення світла можуть стати довшими, а географія проблем — ширшою, якщо РФ продовжить системно бити по передавальних мережах і газовій інфраструктурі.
На перспективу ключове питання для України й партнерів — як закрити дефіцит ППО і як прискорити постачання критичного обладнання. Без цього будь-які інженерні подвиги мають межу. Енергосистема України може витримати багато, але не нескінченну серію повторних уражень.
Ця зима показує просту річ: енергетичний фронт став рівнозначним воєнному. І поки тривають ракетні удари та атаки дронами, мирні переговори йдуть у тіні генераторів і темних під’їздів. Для України ціна стійкості вимірюється годинами світла.
