Цієї зими Росія зіткнулася з хвилею масштабних аварій у системах теплопостачання та електромереж. Від Арктичного Мурманська до сибірського Бодайбо сотні тисяч людей залишалися без світла й тепла на кілька днів у період аномальних морозів. І причина — не удари з повітря, а зношена інфраструктура.
У Мурманській області наприкінці січня обвалилися опори ЛЕП, залишивши без електрики щонайменше 73 тисячі мешканців. Центральне опалення зупинилося, школи закривалися або працювали без освітлення. Місцева влада пояснила аварію «морозом і вітром», але перевірка згодом виявила: частині конструкцій було понад 60 років.
Подібні збої сталися в Омську, на Далекому Сході та в Іркутській області. За попереднім аналізом «Дейком», географія інцидентів свідчить не про випадковість, а про системний характер проблем у житлово-комунальному господарстві (ЖКГ) Росії.
У Бодайбо понад 1 300 людей залишилися без тепла при температурі мінус 30°C після замерзання водогону. Повне відновлення зайняло три тижні. Люди спали в зимових куртках, користувалися електрообігрівачами та чергували, побоюючись пожеж через перевантаження мережі.
Офіційні дані підтверджують масштаби зносу. Міністр будівництва та ЖКГ РФ Ірек Файзуллін визнав, що близько 40% інфраструктури перебуває у критичному стані. Ще у 2022 році урядова стратегія передбачала значно більші інвестиції в модернізацію, ніж ті, що фактично виділяються.
Президент Володимир Путін заявляв про потребу витратити до 4,5 трлн рублів до 2030 року на оновлення систем. Проте федеральний бюджет торік передбачив лише 150 млрд рублів, і, за даними Рахункової палати, було освоєно лише третину цієї суми.
Контраст із військовими витратами разючий. З початком повномасштабної війни бюджетні пріоритети змістилися на користь оборони. Інвестиції в ЖКГ, освіту та охорону здоров’я скорочуються, тоді як витрати на армію зростають.
Економісти наголошують: проблема недофінансування має давню історію, посилену корупцією та непрозорістю. Однак саме війна стала каталізатором — кошти, обіцяні на модернізацію мереж, фактично перерозподіляються на військові потреби.
Соціальна реакція залишається обмеженою. В Омську кілька мешканців перекрили дорогу, вимагаючи ремонту теплотраси, але їх оштрафували за «несанкціоноване зібрання». Репресивний клімат і страх переслідувань стримують масові протести навіть у разі багатоденних відключень.
Парадоксально, але картини темних вулиць і пунктів обігріву, які світ бачив в українських містах після російських обстрілів, тепер повторюються у самій Росії — без зовнішніх атак. У Мурманську військові розгортали намети з гарячим харчуванням, а мешканці шукали прихистку в бібліотеках.
Для північних регіонів стабільність теплопостачання — питання виживання. У містах за Полярним колом перебої навіть на кілька годин можуть мати критичні наслідки. Тому кожна аварія підсилює недовіру до місцевої влади.
Експерти прогнозують: без системного оновлення мереж кількість інцидентів зростатиме. Старіння інфраструктури поєднується з кліматичними викликами та кадровим дефіцитом у галузі.
У стратегічному вимірі це створює додатковий тиск на бюджет і соціальну стабільність. Росія, яка витрачає значні ресурси на військові кампанії, стикається з внутрішнім викликом — необхідністю відновлення базових систем життєзабезпечення.
Зима 2026 року стала лакмусовим папірцем: інфраструктурна деградація більше не приховується статистикою. І якщо тенденція збережеться, енергетична криза може перетворитися з локальних аварій на хронічну проблему, що впливатиме на якість життя мільйонів росіян.
