Новий звіт Єльської школи громадського здоров’я підтвердив: Росія системно депортує та утримує українських дітей у мережі таборів, військових баз і навчальних центрів.
Дослідники виявили понад 210 місць — удвічі більше, ніж торік, де неповнолітніх навчають військовій справі, виготовленню дронів і проходженню ідеологічної обробки. Приблизно половина цих об’єктів напряму контролюється російською владою.
За даними України, Росія незаконно вивезла понад 19 500 дітей, але дослідження Єльського гуманітарного центру вказує, що реальна цифра може сягати 35 000.
Географія охоплює понад 5 600 км — від санаторіїв і кадетських училищ до релігійних установ та військових баз. Дітей віком від 8 до 18 років змушують брати участь у стройових парадах, змаганнях із метання гранат і навіть в «повітряних тренуваннях» на військових об’єктах.
Примусова депортація українських дітей стала підставою для ордерів Міжнародного кримінального суду на арешт Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової. Суд визнав ці дії воєнним злочином. Попри це, Кремль відкидає звинувачення, стверджуючи, що «евакуює дітей добровільно».
Однак супутникові знімки та відкриті джерела доводять інше: діти із Донбасу та інших окупованих територій потрапляють у систему довготривалого утримання та «перевиховання».
Особливе занепокоєння викликають програми мілітаризації. Щонайменше у 39 таборах дітей навчають збирати безпілотники, проводити стрільби та надавати тактичну медичну допомогу. Це свідчить, що Росія готує нове покоління до війни, використовуючи вкрадених дітей як інструмент пропаганди та майбутній людський ресурс.
Україна намагається повернути депортованих громадян. За офіційними даними, понад 1 600 дітей вдалося повернути додому. Однак процес ідентифікації та репатріації надзвичайно складний: часто неповнолітніх переміщують у віддалені регіони, а інформацію про їхнє місцеперебування приховують. Голова Офісу президента Андрій Єрмак повідомив, що ще 16 дітей нещодавно повернули після «років життя у страху та приниженнях під російською окупацією».
Аналітики зазначають, що відсутність єдиної глобальної відповіді лише посилює проблему. Як наголосив директор Єльської гуманітарної лабораторії Натанаєль Реймонд, «добра новина в тому, що ми тепер розуміємо масштаби. Погана — що повернення дітей залежить від повної єдності світу».
Міжнародна спільнота має врахувати, що примусова депортація й перевиховання — це не лише злочин проти конкретних сімей, а й спроба зруйнувати українську ідентичність. Кремль використовує дітей як «символічний трофей», намагаючись стерти їхню національну приналежність і виховати слухняних «громадян Росії».
Таким чином, розширення системи таборів і навчальних центрів демонструє довгострокові наміри Москви. Це не тимчасова «евакуація», а стратегічна програма, що порушує Женевські конвенції й загрожує майбутньому цілого покоління українців. Реакція світу на ці злочини стане визначальною для того, чи зможе Україна повернути своїх дітей і захистити національну ідентичність від системної агресії.
