Росія вночі на 9 січня застосувала гіперзвукову ракету «Орешник» по цілі в Україні поблизу кордону з Польщею. Для Києва та європейських союзників це виглядає як демонстративний удар, покликаний залякати партнерів і послабити підтримку України в критичний момент.
Москва заявила, що пуск «Орешника» став відповіддю на нібито спробу атаки дроном по одній із резиденцій Володимира Путіна минулого місяця. Україна це заперечує, а в США публічно зазначали, що такого інциденту не було. Суперечка навколо приводу стала частиною інформаційної війни.
Це лише другий відомий випадок, коли Росія застосувала «Орешник» проти України, уперше він з’явився на полі бою у листопаді 2024 року. Тоді говорили про випробування в бойових умовах, а тепер — про повторення сигналу, спрямованого за межі фронту.
«Орешник» описують як балістичну ракету проміжної дальності, яка має проєктувати силу на широку європейську дугу. Російська сторона стверджує, що її «неможливо перехопити», і саме ця теза має психологічний ефект, навіть без максимальних руйнувань.
Український високопосадовець повідомив, що ракета, ймовірно, несла інертні, «муляжні» бойові частини. У такій конструкції важливий не масштаб вибуху, а сам факт польоту й влучання: демонстрація можливості, а не обов’язково прагнення до максимальної шкоди.
За цією ж інформацією, удар припав на виробничий майданчик державного підприємства у Львові, тобто відбувся удар по Львову поблизу польського кордону. Влучання суббоєприпасів спричинили локальні пошкодження бетону та воронки в лісовій зоні навколо.
Українська Служба безпеки заявляла, що Росія намагалася знищити цивільну інфраструктуру в регіоні, користуючись ускладненням погодних умов. Паралельно Москва говорила про удари по енергетичних об’єктах і нібито по виробництву дронів, підкреслюючи воєнну логіку своїх дій.
Близькість пуску до польського кордону робить цей епізод не лише українським, а й європейським викликом. Коли мова про кордон НАТО, будь-яка демонстрація ракети такого класу сприймається як перевірка нервів союзників і готовності витримувати тиск.
Міністр закордонних справ Андрій Сибіга назвав удар біля меж ЄС і НАТО серйозною загрозою безпеці континенту та тестом для трансатлантичної спільноти. Він заявив, що виправдання Росії виглядає абсурдним, а ситуація вимагає глобальної відповіді.
Європейська реакція була жорсткою і швидкою. Кая Каллас охарактеризувала застосування «Орешника» як явну ескалацію проти України та попередження Європі й США. Вона закликала країни ЄС терміново посилити ППО України і підвищити ціну війни для Москви.
У Берліні канцлер Фрідріх Мерц заявив, що «загрозливі жести» мають на меті вселити страх, але не спрацюють, і Німеччина залишиться з Україною. Такі слова важливі, бо Москва тестує не лише техніку, а й політичну стійкість ключових столиць.
Ніч із «Орешником» не була одиничним епізодом: Україна повідомляла про масований наліт 242 дронів і 36 ракет. Постраждали райони Києва та західні області, а обстріл у столиці призвів до загибелі людей, поранень і масштабних збоїв у життєзабезпеченні.
У Києві один із загиблих — 56-річний екстрений медик, який приїхав допомагати після влучання дрона в житловий будинок і загинув під час повторного удару. Ця атака на Київ показала тактику «другого удару», яка підвищує ризики для рятувальників і медиків.
За повідомленнями, поранення дістали також інші медики та рятувальники, а кількість постраждалих у столиці перевищила два десятки. Електропостачання було відключено для понад пів мільйона домівок, а в умовах морозу й снігу проблеми з водою та теплом стали критичними.
Люди ховалися в укриттях, сиділи на матрацах і стільцях, загорталися в ковдри, намагаючись пережити ніч при температурі близько мінус десяти. Такі деталі пояснюють, чому удари по енергетиці та житлових кварталах мають ефект виснаження, а не лише воєнного тиску.
Окремим резонансом стала інформація про пошкодження Катарського посольства в Києві. Катар підтвердив, що будівля зазнала ушкоджень, але постраждалих не було. У контексті війни це додає дипломатичного виміру, бо країна інколи виступала посередником.
Львівські чиновники повідомляли, що «Орешник» був запущений майже опівночі, а українські військові оцінювали швидкість ракети приблизно у 13 000 км на годину. Такі параметри підкреслюють, чому тема протиповітряної оборони знову виходить на перший план.
Європейські союзники трактують удар як спробу зірвати або послабити політичну підтримку України напередодні рішень про безпекові гарантії. В Парижі цього тижня тривали консультації між українськими й американськими представниками та коаліцією партнерів щодо рамки можливого миру.
Саме на тлі цих мирних переговорів Москва демонструє, що зберігає інструменти ескалації й не збирається знижувати ставки. Україна й союзники наголошують, що Росія не показує готовності відступати від максималістських вимог, а ракетні сигнали лише підсилюють недовіру.
У ЄС паралельно звучить заклик посилювати санкції проти Росії, щоб підвищити ціну агресії. Логіка проста: якщо Кремль робить ставку на залякування, відповідь має поєднувати посилення оборони та економічний тиск, щоб ескалація не виглядала «дешевою».
Москва, своєю чергою, намагається закріпити версію про «відплату» за неіснуючу атаку на резиденцію Путіна. Київ називає це вигадкою, спрямованою на підрив переговорних процесів. Коли причини ударів конструюються так, це означає готовність маніпулювати приводами.
Ключовий висновок із цієї ночі — поєднання демонстрації дальньої сили з масовим терором дронами й ракетами по містах. «Орешник» у цьому контексті працює як попередження Європі, а масований обстріл — як спосіб виснажити Україну через холод, темряву й страх.
Найближчі тижні покажуть, чи стане «Орешник» разовим сигналом, чи частиною регулярної тактики. Якщо Захід прочитає це як привід відступити, ризик повторень зросте. Якщо ж відповідь буде твердою, Москва може не отримати очікуваного ефекту залякування.
