У московському BonCafe порожні полиці й мовчить кавомашина. Власниця Катерина Орєшкіна сидить серед пилу й дитячих мозаїк на столах: її пекарня не пережила зиму. Такі сцени дедалі частіші — ринок «звужується» з вулиці.
Закриття ресторанів і кав’ярень у Росії прискорилося до найшвидшого темпу від початку повномасштабної війни проти України. Помітно навіть у «багатій» Москві, яка довго лишалась подушкою для шоків і санкційних хвиль.
Причина не романтична й не сезонна: собівартість зросла. Орєшкіна говорить про стрибок цін на інгредієнти на 50%, додайте високу оренду й податки — і традиційно слабкий січень став останньою краплею для частини закладів.
За підрахунками редакції Дейком, ця історія важлива не через «кондитерку», а через індикатор: коли зупиняється витрата на каву й десерт, економіка Росії входить у фазу обережності, яку не маскує навіть воєнне замовлення.
Формально РФ досі виглядає «стійкою»: за останні роки зростання обганяло єврозону, і чиновники підкреслювали адаптацію до санкцій. Але стійкість виявилась нерівномірною: великі бюджети тримаються, а споживчий попит у дрібному сервісі — просідає.
Сигнал подає Сбербанк: у січні падіння кількості закладів громадського харчування було найбільшим від 2021-го, а витрати в ресторанах опускалися до мінімумів за три роки ще в листопаді — на початку грудня 2025-го. Це вже не «післясвяткова пауза».
Ключовий механізм — дорожчі гроші. Після підвищень 2024 року бізнес звик жити з майже «караючою» вартістю кредиту, а споживач — з дорожчими розстрочками. Навіть пом’якшення не робить позику дешево доступною для малого бізнесу.
Центробанк РФ у лютому знизив ключову ставку на 50 б.п. до 15,5%, намагаючись підтримати гальмівну воєнну економіку. Але для кав’ярні важливі не пресрелізи, а фактичні ставки банків на поповнення оборотки — і вони лишаються високими.
Паралельно працює податковий фактор: підвищення фіскального тиску переноситься в чек, а чек уже не «проходить» у покупця. Люди не перестали їсти — вони змінили формат: фастфуд, готові страви з супермаркетів, знижки й «замінники» замість ресторану.
Те, що раніше було символом міського оптимізму, тепер стало полем економії. Довоєнний ресторанний бум у мегаполісах підживлювали кредити, мода й зростання сервісних доходів. Нині ці три опори хиткі: кредитування стискається, мода стає «дешевшою», доходи з’їдає інфляція.
Ще один маркер — транспорт для торгівлі та будівництва. Autostat фіксував падіння продажів нових легких комерційних авто (LCV) у 2025 році на 21,9% до 87,6 тис. одиниць. Якщо бізнес менше купує «робочі» машини, він менше розширюється.
Чоловік проходить повз комерційну нерухомість, що здається в оренду, в центрі Москви, Росія, 16 лютого 2026 року — Раміль Сітдіков
У підсумку виникає «ефект вітрини»: на центральних вулицях з’являються оголошення про здачу площ, а нові проєкти стартують обережніше, коротшими контрактами й із нижчим середнім чеком. Москва більше не гарантує безумовного попиту — і це психологічно ламає інвестплани.
Додайте нафтовий дисконт і дорожчий імпорт через логістику та розрахунки. Коли держава компенсує частину втрат через податки й перерозподіл, мікробізнесу лишається менше повітря. «Реальні доходи» стають статистикою, а не відчуттям у кишені.
На макрорівні картина теж холоне: уряд прогнозує зростання 1,3% у 2026-му, тоді як МВФ дає 0,8%. Різниця в десяті частки — це різні сценарії бюджету й споживання, а для сервісу це різниця між «вижити» й «закритися».
Важливо й те, що воєнна економіка створює «острови» прибутку — оборонка, держзамовлення, частина сировини — але слабко конвертує їх у широкий попит. Гроші осідають у секторах, де їх не витрачають на каву, дизайн чи сімейні вечері.
Ресторани — тонкий нерв: вони першими відчувають зміну настрою. Коли люди починають «затягувати паски», вони не відмовляються від хліба чи ліків, вони відмовляються від необов’язкового: десерту, таксі, нової косметики, зайвого чеку в п’ятницю.
Для Кремля це не автоматична політична загроза — війна не зупиниться через закриті заклади, як визнають і російські коментатори. Але це проблема керованості: чим більше «тихих банкрутств», тим важче підтримувати зайнятість і оптимізм без нових бюджетних вливань.
Найімовірніша траєкторія на 2026 рік — подальша сегментація: дешеві формати й «кава з собою» ростимуть, класичні кафе з кухнею скорочуватимуться, а середній сегмент стискатиметься. Це і є стагнація споживання, упакована в зміну міського ландшафту.
Для спостерігачів зовні висновок простий: санкції не завжди б’ють «по ВВП тут і зараз», але вони множаться через ставку, інфляцію, логістику й податки — і зрештою приходять у найближчу кав’ярню. Там економіка Росії стає видимою без графіків.
