Понад 50 мільярдів доларів — саме стільки, за оцінками московської юридичної фірми NSP, склала загальна вартість активів, що були конфісковані або експропрійовані російською державою з початку повномасштабної війни в Україні. Ізоляція, санкції та втрата іноземних інвесторів трансформували економіку РФ у закриту модель, яку аналітики називають «фортеця Росія».
Російська влада провела масштабну кампанію «націоналізації» — під цим терміном у Москві мають на увазі примусову передачу у власність держави активів, які раніше належали західним компаніям або російським приватним бізнесменам. Під удар потрапили підприємства з Німеччини, Данії, США, Франції — зокрема Uniper, Carlsberg, McDonald’s, Mercedes-Benz.
Президент РФ Володимир Путін підписав низку указів, які дали юридичну підставу для захоплення майна. Формальні причини — нібито у відповідь на «незаконні дії Заходу», або для «захисту стратегічних ресурсів», або через «корупційні порушення» власників.
Водночас тисячі російських компаній змінили власників, часто — через політично вмотивовані справи. Бізнес забирають під приводом неефективного управління, підозрілої приватизації чи сумнівної лояльності до влади. Усі важелі контролю концентруються в руках державного апарату та спецслужб.
Юристи NSP підрахували, що націоналізовані активи охоплюють щонайменше 3,9 трильйона рублів. Це офіційні оцінки — реальна цифра, імовірно, вища. Газета «Коммерсант» у своєму матеріалі назвала цей процес переходом до «фортеці Росія» — моделі ізоляціонізму, централізації та примусового перерозподілу майна.
Ще на початку 1990-х у Росії панували інші надії. Після розпаду СРСР здавалося, що країна перейде до ринкової економіки і стане частиною глобального капіталістичного світу. Але на практиці 90-ті роки ознаменувалися олігархізацією, тіньовою приватизацією та руйнуванням довіри до інститутів.
Період зростання, який настав у перші два терміни Путіна — з 2000 до 2008 року — дав Росії шанс на модернізацію. Економіка виросла з $200 мільярдів до $1,8 трильйона. Але після анексії Криму в 2014-му Захід наклав санкції. І з того часу РФ почала курс на самозамикання.
Станом на 2024 рік, за даними МВФ, ВВП Росії становить $2,2 трильйона — менше, ніж у ЄС, США чи Китаю. Формально — це одна з найбільших економік світу. Але структура її нині повністю змінена: військове виробництво, контроль над зовнішньою торгівлею, державна мобілізація ресурсів.
Путін і його оточення відверто говорять про кінець епохи «старої глобалізації». Вони просувають модель, у якій Захід — ворог, а Росія має жити «в автономному режимі». Вихід іноземних компаній, на думку Кремля, дає змогу розвивати внутрішній бізнес. Але цей розвиток — у тіні державної репресивної машини.
Найгучніший приклад останніх місяців — справа золотовидобувної компанії УЖГК, активи якої держава намагається відібрати в мільярдера Костянтина Струкова. Його звинувачують у порушеннях, хоча справжня причина — ймовірно, бажання передати прибутковий актив під контроль лояльних осіб.
З лютого 2022 року з Росії вийшло понад 1000 західних компаній. Деякі продали активи, інші просто залишили країну, передавши управління місцевим директорам. Частина підприємств була просто кинута. Їх «націоналізували» без компенсацій.
Це дало державі змогу не лише збільшити вплив на економіку, а й перерозподілити власність на користь тих, хто підтримує нинішню політичну лінію. У Росії формується нова економічна еліта — не олігархи 90-х, а чиновники, генерали й держменеджери.
Західні санкції, хоч і завдали шкоди, не знищили економіку РФ. Але її трансформація тепер очевидна: ринок поступився місцем мобілізаційній економіці, відкритість — ізоляції, а іноземні інвестиції — примусовому перерозподілу.
Путін використовує війну як інструмент для остаточного знищення залишків ліберального капіталізму в Росії. Тепер держава — головний власник, контролер і арбітр. І ця система, хоч і нестабільна, показала здатність виживати в умовах тотального протистояння із Заходом.
