Російське керівництво активно просуває ідею про нібито незаперечну перемогу в нинішній війні, але офіційні та незалежні джерела демонструють протилежну картину. За останні сімнадцять місяців спроб просунутися на українській території, Росія захопила не більше одного відсотка простору, що становить площу, меншу за штат Делавер у США.
Війська Кремля просуваються зі швидкістю приблизно п’ятдесят метрів на добу в районі Куп’янська й близько ста тридцяти п’яти метрів на добу на Донеччині, що є порівнянним із темпами наступу союзників під час битви на Соммі в Першу світову війну, яка стала символом стратегічних помилок і величезних людських втрат.
За ці крихітні набіги на українські рубежі Росія заплатила нечувану ціну. Кількість загиблих російських солдатів у поточному конфлікті перевищила втрати армії СРСР і Росії в усіх війнах після Другої світової війни разом узятих — до літа 2025 року загальні бойові втрати можуть сягнути одного мільйона осіб.
Порівняння з попередніми конфліктами демонструє критичне перевищення: у Чечні пішло з життя від дванадцяти до двадцяти п’яти тисяч військових, в Афганістані — близько п’ятнадцяти тисяч, а в Україні з 2014 по початок повномасштабного вторгнення — шість-сім тисяч.
Крім людських втрат, Кремль втратив від двох до п’яти разів більше бойової техніки, ніж Україна. З січня 2024 року вилучено з ладу приблизно 1 200 бронемашин, 3 200 бойових машин піхоти та 1 900 танків.
Ці дані вражають, адже саме такі машини мали стати основою нової стратегії масованого наступу. Проте добре обладнана оборона з мінними полями, окопами, протитанковими загородженнями та артилерійською підтримкою ніби перетворила лінію фронту на непроникну сталь.
На цьому аерофотознімку видно знищений танк у полі. Ігор Ткачов
У відповідь на цю стратегію Україна впровадила активне застосування дронів, які тепер призводять до більшості бойових втрат з обох сторін. Операція, проведена Києвом із застосуванням понад сотні безпілотників для ураження російських авіабаз глибоко на окупованій території, показала, що за допомогою відносно простих технологій можна завдавати відчутної шкоди. Дрони стали новим символом сучасних бойових дій і ключовим елементом для досягнення тактичної переваги в умовах війни.
У цій війні не тільки відбувається бій на землі, але й триває інформаційна кампанія за серця та розуми світу. Москві потрібна не лише перемога танків і солдатів, а й втома Заходу від підтримки Києва. Кремль робить ставку на політичну втомленість у Вашингтоні та європейських столицях, сподіваючись, що без постачання ключових озброєнь Україна швидко вичерпає свої запаси снарядів, протитанкових систем, зенітних ракет та інших засобів для ефективної оборони.
Західна підтримка, насамперед зі США та ЄС, є основним аргументом на користь відбиття атак на українську територію. Посилення постачання протиповітряних систем, ракет дальньої дії та боєприпасів у великій кількості здатне забезпечити стримування російського наступу й знизити втрати серед цивільного населення.
Крім того, введення нових санкцій проти енергетичного експорту Росії, які можуть скоротити нафтові доходи на двадцять відсотків, поки що відкладається через побоювання стрибка цін на пальне, але така політика могла б суттєво підірвати здатність Кремля фінансувати війну.
Наслідки невдачі офіційної стратегії Москви вже видно на радіолокаційних картах ситуації на фронті: українські війська утримують оборону зі значно меншими втратами та стрімкіше контратакують у вразливих ділянках.
Замість «блискавичного наступу» нині бачимо застій, який з часом перетворюється на виснаження військ і техніки. Ключові точки на Донбасі й Харківщині залишаються під контролем Києва, а доля окупованих територій дедалі більше залежить від західної зброї та боєздатності українського війська.
Пожежник працює на місці удару російського безпілотника на тлі нападу Росії на Україну в Одесі, Україна, 20 червня 2025 року. Ніна Ляшонок
Майбутнє цієї війни вирішиться не на полі бою в класичному розумінні, а за дипломатичним столом і в конгресах західних країн. Якщо Сполучені Штати та їхні партнери посилять санкції та прискорять постачання сучасних озброєнь, стратегічна перевага поступово сяде на бік України.
Якщо ж політична втома візьме гору над відповідальністю за безпеку Європи, Кремль може отримати можливість перегрупуватися й продовжити війну в довгостроковій перспективі.
Таким чином, поточний конфлікт перебуває на роздоріжжі: чи перетвориться він на вигідну для Росії атаку, яку згодом оформлять через поступки України, чи стане черговим прикладом того, як відданість і стійкість невеликої країни здатні протистояти навіть найбільшим арміям світу.
Зараз Україна демонструє, що комплексна оборонна стратегія, підтримана міжнародною спільнотою, може зупинити агресора там, де він не здатний просунутися навіть метр за метр.
