Російські війська в ніч на 15 червня завдали чергового удару по електроенергетичній та нафтогазовій інфраструктурі України, повідомив міністерство оборони РФ. Ціль удару — Кременчуцький нафтопереробний завод у Полтавській області, який забезпечує паливом українські підрозділи на Донбасі. За даними російської сторони, удари були завдані ракетами та ударними безпілотниками з повітря і з акваторії Чорного моря, що свідчить про застосування комплексного підходу для максимального резервуару ураження.
Президент Володимир Зеленський у вечірньому зверненні назвав атаку «мерзенним ударом по енергетичній інфраструктурі України», який має на меті не лише підірвати боєздатність Збройних Сил, а й продемонструвати міжнародній спільноті криваву реальність війни. «Це зухвала спроба Росії плюнути на зусилля партнерів, які працюють над посиленням санкцій та підтримкою наших енергетичних об’єктів. Вони вдарили по заводу, який дає паливо для наших бійців у найгарячіших точках фронту» — заявив він, підкресливши, що безпека енергопостачання набуває критичного значення в умовах посилених обстрілів.
Напередодні американські посадовці нібито закликали українське командування утриматися від ударів по російських енергетичних об’єктах, щоб не спровокувати новий виток глобальної енергетичної кризи. «Росія вважає, що це дає їй право атакувати наші об’єкти», — з гіркотою констатував Зеленський. Таким чином, ланцюг «побажань» і «примусів» між Києвом, Вашингтоном та Москвою дедалі більше набуває ознак гібридного протидіяння за допомогою енергетики.
Кременчуцький НПЗ — один із трьох основних вітчизняних переробних потужностей, що забезпечує до 30% внутрішнього ринку дизельного пального та бензину. Завод постачає до 60 тисяч тонн готової продукції щомісяця, частина якої спрямовується на військові потреби, а частина — на цивільний транспорт. Порушення його роботи загрожує дефіцитом пального не лише в районі проведення Операції об’єднаних сил, а й у центральних та східних регіонах, що може викликати ланцюгову кризу з обмеженням мобільності транспорту, зростанням цін та зупинкою соціально важливої інфраструктури.
Одночасно з повідомленням про удар по НПЗ, Міністерство оборони РФ також заявило про взяття під контроль села Малинівка в Донецькій області (в російських документах — Ульяновка) та просування углиб оборонних рубежів українських підрозділів у Сумській області. За їхніми даними, угрупованням російських військ вдалося «завдати важких втрат» ЗСУ, хоча українська сторона вийшла з контратаки, повернувши контроль над селом Андріївка в Сумській області. Президент Зеленський підтвердив успішне відбійне маневрування та повідомив, що поблизу Андріївки зосереджено близько 53 тисячі російських військових, готових до нового наступу.
Енергетичні удари та спроби просування вглиб української території мають єдину мету — підірвати мораль і боєздатність ЗСУ, позбавити їх стратегічних запасів та ускладнити логістику. Нафта і газ залишаються не менш важливими для ведення війни, ніж артилерія чи бронетехніка. Їхнє нестабільне постачання може призвести до затримок із доставкою боєприпасів, евакуацією поранених та навіть порушенням роботи критичних об’єктів — від лікарень до водоочисних станцій.
Київ уже звернувся до міжнародних партнерів із проханням пришвидшити постачання альтернативних джерел пального та розглядає можливість тіньового постачання з країн ЄС через приватні комерційні канали. Ведуться переговори про закупівлю додаткових партій дизелю та авіаційного гасу, а також про створення мобільних бункерів із резервними обсягами пального, які можна було б оперативно розгортати біля лінії фронту.
Уряд також розглядає зміни до законодавства, які дозволять штрафувати енергетичні компанії за зрив термінів відновлення виробництва після бойових ударів, а також виділити додаткові кошти на модернізацію системи протиповітряної оборони енергетичних об’єктів. Окрім ударних комплексів «Бук» і «Панцир», до захисту залучать переносні зенітно-ракетні комплекси типу «Игла» та «Stinger», а також розгорнуть комплекси РЕБ (радіоелектронної боротьби) для глушіння систем наведення російських ударних дронів.
Втім, експерти застерігають, що в умовах посиленої атаки на енергетичні об’єкти ключовими факторами залишаться мобілізація внутрішніх ресурсів та диверсифікація джерел постачання пального. Опір Росії паливній логістиці можна компенсувати створенням аварійних «зелених коридорів» для транспортування з портів Одеси та Чорноморська, а також швидким розгортанням нових сховищ із готовими обсягами пального.
У перспективі Україна планує прискорити розвиток власного хімічно-нафтового комплексу, залучивши іноземні інвестиції до реконструкції старих НПЗ, зокрема Кременчуцького, та спорудження нових малих переробних установок, розроблених за сучасними технологіями. Це має зменшити залежність від великих об’єктів і зробити систему переробки більш гнучкою в умовах бойових дій.
Нині аналітики сходяться на думці: енергетичні удари — лише одна з форм гібридної війни, де нафта та газ стають не менш небезпечними «снарядами», ніж крилаті ракети чи міномети. Від оперативних рішень Києва залежить, наскільки болісно Україна відчує тиск на своє пальне і як швидко відновить постачання для цивільного населення та Збройних Сил. Ключовими будуть спільні дії державних структур, армії та міжнародних партнерів, які здатні втримати енергетичний фронт попри безперервні обстріли.
