Іспанські прокурори в Мадриді офіційно припинили розслідування щодо Julio Iglesias, якого дві жінки звинуватили у сексуальному насильстві під час його перебування в Карибському регіоні. Рішення, оприлюднене наприкінці січня, ґрунтується не на оцінці суті звинувачень, а на юридичній неможливості іспанських органів розглядати події, що відбулися за межами країни.
Скарга була подана до іспанського суду на початку місяця. Обидві заявниці стверджували, що працювали на співака й зазнали насильства: одна — у Домініканська Республіка, інша — на Багами. Сам Іглесіас публічно відкинув усі звинувачення, назвавши їх «абсолютно неправдивими» та такими, що завдають шкоди його репутації.
Прокуратура Іспанія пояснила, що не має правових підстав для продовження справи, оскільки всі ймовірні злочинні дії відбувалися поза іспанською територією. Додатково наголошено, що заявниці не проживають у країні та не мають у ній «центру життєвих інтересів». За попереднім аналізом редакції «Дейком», саме цей критерій дедалі частіше стає ключовим у міжнародних справах про сексуальні злочини, коли фігурант є громадянином однієї держави, а події — іншої.
Юридичний аспект цієї справи показує складність застосування принципу універсальної юрисдикції. Іспанське законодавство допускає розслідування злочинів, учинених за кордоном, лише у вузько визначених випадках — наприклад, щодо тероризму або злочинів проти людяності. Сексуальне насильство, якщо воно не має прямого зв’язку з Іспанією, зазвичай має розглядатися судами тієї країни, де воно сталося.
Паралельно з офіційним рішенням прокуратури у публічному просторі залишаються ширші звинувачення. На початку року два іспаномовні медіа оприлюднили спільне трирічне журналістське розслідування, у якому 15 осіб заявили про сексуальні домагання та насильство з боку артиста. Ці матеріали не мають процесуального статусу, однак, як зазначають експерти з медіаправа, вони формують суспільний контекст і тиск на правоохоронні органи інших юрисдикцій.
Кар’єра Іглесіаса — одна з найуспішніших у світовій поп-музиці: понад шість десятиліть на сцені, сотні мільйонів проданих платівок, глобальна впізнаваність. Саме тому нинішня справа викликає резонанс не лише юридичний, а й культурний. Питання відповідальності публічних осіб за дії минулих років дедалі частіше стає предметом міжнародних дискусій.
Аналітики звертають увагу, що закриття справи в Іспанії не означає автоматичного завершення історії. Теоретично заявниці можуть звернутися до правоохоронних органів Домініканської Республіки або Багам, де ймовірно відбувалися події. Проте на практиці такі кроки ускладнюються строками давності, відсутністю доказів та впливом статусу обвинуваченого.
Як раніше зазначала газета «Дейком» у матеріалах про міжнародну правову співпрацю, подібні справи демонструють розрив між суспільним запитом на справедливість і формальними межами юрисдикції. У найближчі роки, прогнозують юристи, Європа може повернутися до дискусії про розширення повноважень національних судів у справах про сексуальні злочини з транскордонним елементом. Чи стане кейс Іглесіаса одним із аргументів у цій дискусії — питання відкрите, але він уже став показовим прикладом того, як право стикається з глобалізованою реальністю.
