Російський паливний ринок знову опинився під серйозним тиском. Після короткого періоду відносної стабілізації в країні почалася нова хвиля дефіциту бензину, причому цього разу проблеми дедалі виразніше проявляються не лише у віддалених регіонах, а й у Москві та Московській області.
Однією з ключових причин ситуації стали систематичні удари України по російській нафтопереробній інфраструктурі. Від початку серпня українські сили щонайменше 21 раз атакували російські нафтопереробні заводи. За даними Bloomberg, це рекордний показник за один місяць.
Масштаб атак важливий не лише через кількість інцидентів. Ударів зазнають підприємства, які відіграють критичну роль у переробці нафти та постачанні готового пального на внутрішній ринок РФ. Коли такі об'єкти змушені знижувати потужності або тимчасово припиняти частину операцій, наслідки швидко поширюються далеко за межі самого підприємства.
І саме це зараз дедалі помітніше відбувається в Росії.
Після короткої паузи паливна криза повернулася
У другій половині липня ситуація на російському паливному ринку дещо покращилася. Удари по нафтопереробній інфраструктурі на певний час припинилися, а постачання бензину стабілізувалося.
Для російської влади це могло виглядати як можливість перевести подих і відновити порушені ланцюги постачання.
Однак пауза виявилася нетривалою.
Після відновлення ударів по НПЗ проблеми знову почали накопичуватися. І цього разу ситуація виявилася особливо показовою: дефіцит почав проявлятися навіть у Москві — найбільшому та традиційно найкраще забезпеченому паливом регіоні країни.
За словами місцевих мешканців, черги на 30-50 автомобілів біля автозаправних станцій у столиці вже не сприймаються як щось незвичайне.
Для країни, яка залишається одним із найбільших світових виробників нафти, сама поява подібних черг має особливе символічне значення.
Росія може видобувати величезні обсяги сирої нафти, але між видобуванням ресурсу та його використанням автомобілістом існує цілий ланцюг: транспортування, переробка, зберігання, логістика та доставка на АЗС.
Якщо ламається одна з ключових ланок, наявність великих запасів нафти сама по собі не гарантує достатньої кількості бензину на заправках.
Від Балтики до Сибіру
Проблема вже не обмежується столичним регіоном.
За повідомленнями, у десятках російських регіонів запроваджуються різні форми нормування продажу пального. Десь водіям встановлюють обмеження на обсяг бензину, який можна придбати за одну поїздку на АЗС, а десь проблема вирішується через фактичну відсутність пального на окремих станціях.
Географія дефіциту вражає. Сигнали про проблеми надходять від територій біля Балтійського моря до районів у глибині Сибіру.
Особливо показовими є історії, які починають з'являтися у повсякденному житті. Наприклад, один із глемпінгів біля Чорного моря повідомив у соціальних мережах, що видає своїм гостям каністру бензину.
На перший погляд це може здаватися курйозом. Але насправді такі випадки добре демонструють, наскільки нестандартною стала ситуація. Паливо, яке ще недавно сприймалося як звичайний і доступний товар, поступово перетворюється на ресурс, який доводиться економити та розподіляти.
Ціна вже не гарантує наявність
Ще один важливий симптом кризи — розрив у цінах між різними мережами АЗС.
Попри дефіцит, водії не завжди готові платити близько 100 рублів за літр бензину або навіть більше. Саме такі ціни можуть з'являтися на незалежних автозаправках, які не мають власної потужної нафтопереробної бази та змушені купувати пальне через посередників.
Водночас на заправках великих нафтових компаній, які мають власні НПЗ і пряміші канали доступу до бензину, ціни залишаються нижчими — менше 80 рублів за літр.
Таким чином, російський паливний ринок дедалі більше розшаровується.
Для одних водіїв бензин ще доступний за відносно звичною ціною. Іншим доводиться стояти у величезних чергах. Треті можуть побачити на АЗС порожню колонку або зіткнутися з ціною, яку вони просто не готові платити.
І це створює вкрай небезпечну для влади ситуацію: дефіцит перестає бути абстрактною економічною проблемою і стає частиною повсякденного життя мільйонів людей.
Чотири найбільші НПЗ під ударами
Особливе значення має те, які саме підприємства опинилися під прицілом.
Цього місяця Україна завдала ударів по чотирьох із десяти найбільших російських НПЗ. Йдеться про підприємства, які десятиліттями будувалися з розрахунком на стабільне забезпечення пальним найбільш населених та індустріально розвинених регіонів РФ.
Це означає, що вплив атак не обов'язково обмежується територією навколо конкретного заводу.
Зупинка або скорочення виробництва на великому НПЗ може змусити компанії перенаправляти потоки бензину з інших регіонів. Це збільшує навантаження на транспортну систему, скорочує доступні резерви та створює додатковий тиск на ціни.
У нормальних умовах нафтова галузь здатна компенсувати локальні перебої за рахунок запасів або перенаправлення поставок. Але якщо одночасно проблеми виникають на кількох великих підприємствах, простір для маневру стає значно меншим.
Саме тому регулярність атак може мати не менш важливе значення, ніж масштаб пошкоджень окремого заводу.
Для Кремля це вже не просто проблема бензину
Паливна криза має значно ширші наслідки, ніж незручності для автомобілістів.
Бензин потрібен для роботи транспортної системи, сільського господарства, будівництва, малого бізнесу та величезної кількості підприємств. Подорожчання або фізичний дефіцит пального неминуче збільшує витрати на перевезення товарів.
А це означає потенційне зростання цін і в інших секторах.
Якщо вантажівка витрачає більше грошей на паливо, дорожчає доставка. Якщо дорожчає доставка, зростає собівартість продукції. Якщо підприємства перекладають ці витрати на споживача, підвищуються ціни в магазинах.
Таким чином, проблема на НПЗ поступово може перетворюватися на проблему для всієї економіки.
Ще один ризик — необхідність збільшувати імпорт пального або перерозподіляти його між регіонами. Це особливо складно для величезної країни з колосальними відстанями.
Росії доводиться фактично балансувати між регіонами, вирішуючи, кому віддати доступне пальне в першу чергу.
Авіагас також б'є рекорди
На тлі бензинової кризи проблеми спостерігаються і в інших сегментах російського паливного ринку.
Раніше повідомлялося, що ціна авіаційного пального на Петербурзькій біржі в РФ встановила новий історичний максимум, перевищивши 120 тисяч рублів за тонну.
Це ще один сигнал того, що проблеми нафтопереробної галузі виходять далеко за межі автомобільного бензину.
НПЗ виробляють цілий спектр нафтопродуктів, тому порушення їхньої роботи може одночасно впливати на постачання різних видів пального.
У результаті перед російською владою постає складне завдання: одночасно забезпечувати внутрішній ринок, підтримувати транспортну систему, не допустити різкого стрибка цін і при цьому компенсувати втрати нафтопереробних потужностей.
Чому друга хвиля може бути болючішою
Найнебезпечнішим для Росії фактором зараз є не сам факт виникнення дефіциту, а його повторення.
Першу хвилю проблем вдалося частково послабити завдяки часу для відновлення поставок та стабілізації роботи підприємств. Але якщо удари продовжуються після короткої паузи, система отримує значно менше часу для відновлення.
Це схоже на ситуацію, коли економіка намагається наповнити резервуар, але водночас у ньому знову відкриваються нові отвори.
Чим довше триває така ситуація, тим складніше підтримувати нормальний рівень запасів.
Саме тому серпневі удари мають особливе значення. Їхня рекордність полягає не тільки у кількості атак, а й у тому, що вони відбуваються після попереднього періоду напруження паливної системи.
Для російської влади це означає необхідність постійно гасити нові проблеми замість того, щоб просто відновити стабільність.
Наслідки можуть вийти далеко за межі АЗС
Поки що говорити про повний паливний колапс у Росії було б передчасно. Країна має значні нафтові ресурси, великі запаси та можливості для внутрішнього перерозподілу пального.
Але водночас дедалі очевидніше, що її паливна система більше не є настільки захищеною від зовнішнього впливу, як це могло здаватися раніше.
Рекордні удари по НПЗ поступово створюють ефект накопичення. Спочатку проблему помічають на окремих АЗС. Потім виникають черги. Далі з'являються обмеження на продаж. Після цього починають зростати ціни на альтернативних каналах постачання.
І лише потім економічна проблема може перетворитися на політичну.
Саме тому для Кремля нинішня ситуація значно серйозніша, ніж просто тимчасовий дефіцит бензину в кількох регіонах.
Якщо удари по нафтопереробній інфраструктурі продовжаться, російській владі доведеться дедалі більше витрачати ресурси на підтримання внутрішнього паливного балансу. Це може означати перенаправлення запасів, збільшення імпорту, обмеження експорту, адміністративне регулювання цін та інші надзвичайні заходи.
А для звичайних росіян наслідок буде набагато простішим і зрозумілішим: бензин, який вони звикли сприймати як звичайний товар, може стати дефіцитним, дорогим і важкодоступним.
І саме цей момент може виявитися найболючішим.
Бо поки війна існує далеко від багатьох російських міст як телевізійна картинка, порожня колонка на АЗС, багатокілометрова черга або ціна майже 100 рублів за літр — це вже проблема, яку неможливо просто вимкнути зміною каналу.
