У Росії з'явився новий механізм, який може серйозно вдарити по приватному бізнесу. Власники підприємств критичної інфраструктури ризикують втратити контроль над своїм майном, якщо російська влада вирішить, що вони недостатньо добре захистили об'єкти від атак безпілотників.
Відповідне рішення ухвалив російський диктатор Володимир Путін. Його указ передбачає можливість запровадження тимчасового управління на об'єктах, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки Росії.
Формально нововведення пояснюють необхідністю забезпечити безперебійну роботу важливих підприємств в умовах атак. Однак фактично документ створює для держави додатковий інструмент контролю над приватною власністю — і перелік ситуацій, за яких цей механізм може бути застосований, виглядає досить широким.
Який бізнес опинився під загрозою
Нові правила стосуються не лише підприємств оборонного сектору. До категорії критичної інфраструктури російська влада відносить об'єкти паливно-енергетичного комплексу, енергетики, промисловості, зв'язку, комунальної сфери, транспорту та логістики.
При цьому в документі присутнє окреме формулювання про «інші об'єкти», які мають особливе значення для забезпечення безпеки та економічної стабільності РФ.
Саме ця норма потенційно розширює поле для застосування указу. Фактично держава отримує можливість втручатися в управління підприємствами, якщо вважатиме їх достатньо важливими для функціонування економіки або безпеки.
І головне — причиною для такого втручання може стати не лише безпосереднє пошкодження підприємства. Питання можуть виникнути й до власника, якого звинуватять у недостатніх заходах захисту.
За що у власника можуть забрати контроль над підприємством
У документі прописано кілька підстав для введення тимчасового управління.
Зокрема, воно можливе, якщо власники підприємства не вжили необхідних заходів для забезпечення безпеки об'єкта або порушили встановлені російською владою вимоги.
Ще одна підстава — створення загрози безпеці або нормальній роботі підприємства. Серед іншого це може бути пов'язано з неефективними заходами протидії атакам безпілотників.
Також претензії можуть виникнути до власників, які не відновили пошкоджену інфраструктуру після атак.
Таким чином, російська держава фактично перекладає значну частину відповідальності за захист стратегічних підприємств на їхніх власників. Якщо влада вирішить, що підприємство захищене недостатньо, наслідком може стати втрата контролю над активами.
Це особливо важливо для нафтопереробної, енергетичної та логістичної галузей, які останнім часом регулярно стикаються з ударами безпілотників.
Що саме може отримати держава
Механізм, передбачений указом, виходить далеко за межі простого призначення нового директора.
Тимчасовим управляючим може стати «Росимущество» або інша структура чи особа за рішенням російського уряду.
При цьому державний управитель отримує можливість розпоряджатися значним обсягом активів підприємства. Йому можуть передавати права на нерухомість, цінні папери та інше майно власника.
Тобто йдеться не просто про тимчасове спостереження за підприємством. Держава фактично отримує можливість перебрати контроль над ключовими активами компанії.
Фінансування утримання такого майна, згідно з документом, має здійснюватися за рахунок прибутків від його використання.
Указ уже набув чинності.
У Кремлі реагують на проблеми з ударами дронів
Рішення Путіна з'явилося на тлі систематичних атак українських безпілотників по об'єктах на території Росії.
Особливо чутливим напрямком стала російська нафтопереробна промисловість. Пошкодження підприємств цього сектору створює проблеми не лише для конкретних компаній, а й для забезпечення російського внутрішнього ринку паливом.
Окремі об'єкти мають значення і для забезпечення російської армії.
Удари по нафтопереробних підприємствах змушують російську владу шукати способи одночасно відновлювати пошкоджені потужності, захищати їх від нових атак і підтримувати стабільність паливного ринку.
Тепер до цього додається ще один механізм — можливість позбавляти власників контролю над підприємствами, якщо держава вирішить, що вони не виконують вимоги щодо захисту.
Під ударом опинилася і логістика
Проблема стосується не тільки нафтової галузі.
Останнім часом українські безпілотники також атакували великі логістичні об'єкти російських маркетплейсів. Зокрема, повідомлялося про ураження одразу трьох великих логістичних центрів Ozon.
Для великих торгових платформ складська інфраструктура є фактично кровоносною системою бізнесу. Один великий хаб може обслуговувати величезну кількість замовлень, а його пошкодження здатне створити проблеми з доставкою товарів у цілих регіонах.
Після ударів по об'єктах Ozon акції компанії різко впали.
Ще раніше стало відомо, що компанія прибрала з відкритого довідника адреси 56 своїх складів у Росії. Це сталося щонайменше за 20 днів до перших повідомлень про удари по її логістичних центрах.
Така ситуація демонструє, наскільки серйозним фактором для російського бізнесу стала необхідність приховувати розташування великих об'єктів.
Чому цей указ може стати небезпечним прецедентом для бізнесу
На перший погляд нововведення стосується лише критичної інфраструктури та захисту підприємств від атак. Але для російського приватного сектору наслідки можуть бути значно ширшими.
Головне питання полягає в тому, хто саме і за якими критеріями визначатиме, чи достатньо добре власник захистив підприємство.
Якщо об'єкт зазнав удару, це ще не означає, що його власник навмисно нехтував безпекою. Проте новий механізм дозволяє державі оцінювати ефективність захисту і на цій підставі ухвалювати рішення про введення зовнішнього управління.
В умовах російської політичної системи це створює серйозний ризик для власників великих активів.
Адже якщо підприємство вже визначене державою як стратегічно важливе, його власник фактично опиняється перед вибором: або забезпечити рівень захисту, який влаштовує чиновників, або ризикувати втратою контролю над активами.
Причому мова може йти про підприємства, вартість яких вимірюється мільярдами.
Війна дедалі сильніше змінює правила російської економіки
Новий указ Путіна демонструє ще одну тенденцію, яка посилюється в Росії на тлі війни: межа між державним і приватним сектором поступово стирається.
Коли держава оголошує певні активи критично важливими для безпеки, вона отримує дедалі більше аргументів для втручання в роботу приватних компаній.
Це може стосуватися заводів, енергетичних об'єктів, нафтопереробних підприємств, складів, транспортних вузлів, логістичних центрів та інших структур.
Формально власність при цьому може не переходити до держави назавжди. Але фактичний контроль над активами вже може опинитися в руках призначеного державою управителя.
Для російського бізнесу це означає принципову зміну правил гри.
Раніше головним завданням власника було забезпечити ефективну роботу підприємства, прибутковість та дотримання законодавства. Тепер до цього додається ще один критичний фактор — здатність захистити стратегічний об'єкт від воєнних загроз.
І якщо держава визнає цей захист недостатнім, наслідки можуть бути надзвичайно серйозними.
Кремль отримав новий інструмент тиску
У підсумку указ Путіна можна розглядати не лише як реакцію на атаки безпілотників, а й як розширення можливостей російської влади контролювати стратегічний бізнес.
Пошкодження підприємства тепер потенційно може мати для власника не тільки фінансові наслідки. Воно може поставити під питання саме право контролювати актив.
Особливо показовим є те, що нові правила почали діяти саме в період, коли українські далекобійні безпілотники дедалі частіше змушують російську владу думати про захист об'єктів далеко від лінії фронту.
Раніше відстань давала російській інфраструктурі відчуття відносної безпеки. Тепер ситуація змінилася. Велика територія сама по собі перестає бути гарантією недосяжності.
І Кремль відповідає на це не лише посиленням ППО чи будівництвом нових захисних споруд. Він також створює механізм, за допомогою якого може змусити приватних власників платити за нездатність захистити стратегічні активи — аж до втрати контролю над ними.
Для російського бізнесу це тривожний сигнал. В умовах війни держава отримує дедалі більше важелів, а поняття «приватна власність» там, де йдеться про стратегічні активи, стає дедалі умовнішим.
