Запланована на п’ятницю зустріч президента США Дональда Трампа та президента Росії Володимира Путіна в Анкориджі, штат Аляска, вже стала предметом жвавих обговорень у політичних колах і ЗМІ по всьому світу.
Її несподіване оголошення всього за тиждень до проведення та обмежений склад учасників викликають багато запитань. Зокрема, відсутність офіційного представництва України створює серйозні ризики для її інтересів у процесі переговорів.
Від початку повномасштабної війни в 2022 році США та більшість західних країн уникають прямого діалогу з Путіним без попередніх кроків Москви назустріч миру.
Сам факт зустрічі з лідером держави, що розпочала агресію, Кремль вже сприймає як дипломатичну перемогу. Для Путіна це можливість показати своїм громадянам і союзникам, що Росія зберігає статус великої держави, здатної вести переговори на рівних зі Сполученими Штатами.
Офіційний Вашингтон пояснює саміт як «слухання» з боку Трампа, що дозволить краще зрозуміти позицію Москви. План зустрічі передбачає спершу особисту розмову тет-а-тет у присутності перекладачів, потім переговори делегацій та робочий сніданок, після чого лідери вийдуть до спільної пресконференції.
Президент Трамп під час бойової зустрічі в Овальному кабінеті з президентом України Володимиром Зеленським у п’ятницю 28 лютого 2025 року — Даг Міллс
Причини для проведення саміту саме зараз пов’язані з комбінацією тиску та моменту, вигідного обом сторонам. Трамп, який під час виборчої кампанії обіцяв завершити війну в Україні за 24 години після повернення в Білий дім, наразі не зміг виконати цю обіцянку, і понад 200 днів війна триває.
Нещодавно він пригрозив новими санкціями та митами, якщо Росія не припинить агресію, зокрема ввів 50% мита на імпорт з Індії як покарання за закупівлю російської нафти. Це створило додатковий економічний тиск, але водночас стимулювало Кремль погодитися на переговори.
Для Путіна зустріч у Алясці — шанс не лише виграти час, але й просунути стратегічні цілі, що залишаються незмінними з початку війни: збереження контролю над окупованими територіями, заборона вступу України до НАТО, обмеження її військових можливостей і встановлення в Києві політичної лінії, дружньої до Москви.
Він також прагне обговорити з Вашингтоном питання Арктики та потенційні економічні домовленості, що могли б послабити санкційний тиск.
Трамп своєю чергою бачить у цій події шанс реалізувати образ «головного переговірника» та претендувати на Нобелівську премію миру.
Його позиція щодо України за час президентства змінювалася: від обмеження військової допомоги та публічного тиску на Зеленського до схвалення нових поставок зброї та засудження російських обстрілів цивільних об’єктів. Однак ключовим залишається питання, чи готовий він піти на компроміси, що можуть суперечити українським інтересам.
Санкційний тиск США на Росію залишається вибірковим. Хоча енергетичні доходи РФ суттєво впали, головні покупці її нафти — Китай та Індія — залишаються поза прямими американськими санкціями. Це знижує ефективність економічної стратегії Вашингтона і дає Кремлю можливість фінансувати війну.
Розбомблена парковка в Сумах, Україна, цього року. Захід ставився до пана Путіна здебільшого як до ізгоя з моменту його вторгнення в Україну у 2022 році — Тайлер Хікс
Реакція Києва на саміт однозначна: будь-яка угода без України за столом переговорів не матиме легітимності. П’ять принципів, погоджених у розмові Трампа, Зеленського та європейських лідерів, включають пріоритет припинення вогню перед обговоренням територіальних питань, збереження можливості членства України в НАТО у майбутньому та гарантії безпеки після завершення війни.
Попри дипломатичний резонанс, більшість експертів оцінюють перспективи швидкого миру як мінімальні. Путін не демонструє готовності зменшити свої вимоги, а українське суспільство категорично відкидає ідею поступок, які означали б втрату суверенітету. Зустріч у Алясці, швидше за все, стане лише черговим етапом у довгій дипломатичній грі, де кожна сторона намагатиметься використати час для зміцнення своїх позицій.
Якщо після саміту не буде конкретних домовленостей, це може призвести до нового витка ескалації. Трамп, щоб зберегти імідж ефективного лідера, може посилити санкції чи навіть розширити військову підтримку України. Путін же, у разі відсутності поступок із боку США, ймовірно, активізує бойові дії, щоб повернути собі переговорну перевагу.
Саміт в Алясці — це не лише про Україну. Це тест для всієї системи міжнародних відносин, у якому вирішується, чи зможе світ повернутися до принципів, де кордони не змінюються силою, а великі держави не диктують свою волю слабшим. Від його результатів залежить не тільки безпека Києва, а й баланс сил у Європі та Арктиці, майбутнє НАТО та довіра до дипломатії як інструменту вирішення конфліктів.
