У Південному Ємені стався різкий злам фронту: сили, лояльні міжнародно визнаному уряду, за підтримки Саудівської Аравії витіснили сепаратистів із Хадрамауту та зайняли позиції в Аль-Махрі. Це удар по планах створення окремої «Південної Аравії».
Ключова точка — портове місто Аль-Мукалла на Аравійському морі. Колона техніки увійшла в місто та взяла під контроль урядові установи, а місцеві жителі повідомляли про вибухи, схожі на авіаудари. Повернення Аль-Мукалли змінює логістику і політичну карту півдня.
Проти урядових сил діяла Південна перехідна рада (STC), яку підтримують Об’єднані Арабські Емірати. Минулого місяця STC швидко зайняла значні території на півдні, включно з частинами Хадрамауту та Аль-Махри, що створило пряму загрозу саудівським прикордонним районам.
Саме тут конфлікт став проксі-протистоянням між Саудівською Аравією та ОАЕ — двома багатими на нафту союзниками США, які дедалі частіше діють у Ємені як конкуренти. На кону не лише контроль міст, а й суверенітет Ємену та майбутня модель державності на півдні.
Саудівська реакція різко змінилася наприкінці грудня. З’явилися повідомлення про удар по порту Аль-Мукалла через підозру щодо «несанкціонованого» вантажу, який, за версією коаліції, міг містити зброю для сепаратистів. ОАЕ такі звинувачення відкидали.
Після цього саудівська авіація посилила тиск, і STC визнала відступ із Хадрамауту та Аль-Махри, пояснюючи його бомбардуваннями й великими втратами, а також проблемами з технікою та мобільністю. Фактично повітряні удари стали вирішальним важелем у цій фазі.
Операція повернула на поверхню стару проблему: південні провінції Ємену давно живуть у режимі паралельної влади. Міжнародно визнаний уряд формально існує, але реальний контроль над містами й силовими структурами часто мали місцеві угруповання, включно з силами STC.
Сьогодні Ємен фактично поділений. Північ контролюють хусити — угруповання, підтримуване Іраном, яке утримує Сану вже близько десятиліття. На півдні ж точиться боротьба між урядом та сепаратистами, і саме цей внутрішній розкол з’їдає шанс на єдину державу.
Хадрамаут важливий не лише політично. Це нафтогазовий регіон із доступом до моря та інфраструктурою, яка впливає на експорт і фінанси. Хто контролює Хадрамаут, той отримує важелі над бюджетом та силовим балансом у південній частині країни, включно з перспективами автономії.
Не менш важлива Аль-Махра — стратегічний коридор на сході, поруч із саудівським кордоном і маршрутами постачання. Саме тому Саудівська Аравія розглянула просування STC як «безпекову загрозу» і дала сигнал, що подальше розширення сепаратистів буде червоною лінією.
Після військової фази логічно виходить дипломатія. Ер-Ріяд заявив про готовність скликати конференцію та зібрати єменські фракції для обговорення «справедливих рішень» південного питання. STC формально підтримала ідею, але наполягає на визнанні «волі Півдня».
Цей формат перемовин у Ер-Ріяді виглядає як спроба Саудівської Аравії повернути контроль над процесом і зупинити ескалацію з ОАЕ. Але реалістично угода буде складною: STC має власні збройні сили й політичну базу, а її проєкт державності не зник разом із відступом.
ОАЕ, зі свого боку, висловили «глибоке занепокоєння» і закликали до стриманості. Публічно Емірати говорять про підтримку безпеки й самовизначення єменців, але аналітики пов’язують їхню ставку на STC з інтересом до портів на глобальних торговельних маршрутах.
Найближча зона ризику — Аден, де розміщується де-факто столиця урядових структур на півдні. Зі зростанням напруги з’являлися повідомлення про обмеження руху та інциденти навколо міста, що вказує: наступний етап може стати битвою за символ і управління одночасно.
Якщо урядові сили підуть на Аден, конфлікт може перейти з периферійних провінцій у щільно населені міські простори. Це загрожує руйнуванням інфраструктури, зростанням гуманітарних потреб і новою хвилею переміщених осіб, навіть без масштабного повернення хуситського фронту.
Окремий вимір — довіра до «визнаної влади». Навіть із саудівською підтримкою уряд тримається на коаліціях, які можуть розійтися при першій політичній кризі. Те, що в колону заходили Nation Shield Forces, підкреслює: сила на землі часто має власну автономію від кабінетів.
Цей розкол також вдаряє по ширшій антииранській архітектурі в регіоні. Поки Саудівська Аравія та ОАЕ сваряться через південь, хусити зберігають контроль над північчю і можуть використати хаос, щоб зміцнити позиції. Для Ємену це означає ще довший горизонт війни.
Важливо й те, що «південне питання» тепер обговорюватимуть не як теорію, а як наслідок реальної силової динаміки. STC зазнала відступу, але продемонструвала здатність швидко захоплювати території. Саудівська Аравія показала готовність застосовувати авіацію проти вчорашніх партнерів.
Для України та Європи ця історія має практичний сенс через безпеку морських шляхів і ризики нестабільності на Близькому Сході. Хоча події відбуваються на суходолі, контроль портів і узбережжя впливає на регіональні маршрути й на вартість ризику для торгівлі.
Короткий прогноз на 2026 рік жорсткий: навіть якщо перемовини в Ер-Ріяді стартують швидко, вони не гарантують деескалації. Сторони входять у діалог із різними цілями: уряд — відновити вертикаль, STC — легалізувати автономію або шлях до незалежності, ОАЕ — не втратити вплив.
Головний ризик — повторний переділ карти, де Ємен остаточно закріпиться як «країна двох, а то й трьох режимів». Північ під хуситами, південь між урядом і STC, плюс зовнішні гравці, які диктують ресурсні та безпекові пріоритети. Це робить суверенітет Ємену умовним.
У цій фазі реальний тест — чи зможе Саудівська Аравія перевести військову перевагу в політичну угоду, не довівши конфлікт до прямого зіткнення з ОАЕ. Якщо ні, «південний фронт» залишиться відкритим, а будь-яка тимчасова перемога в Хадрамауті стане лише паузою.
