Запорізька атомна електростанція – одна з десяти найбільших у світі та найбільший енергетичний комплекс Європи, що розташований на півдні України, вже давно стала символом як національної енергетичної важливості, так і геополітичної напруженості. Під час нещодавнього дзвінка між президентом США Дональдом Трампом та українським лідером Володимиром Зеленським тема Запорізької АЕС зайняла центральне місце в обговоренні. За інформацією з офіційних заяв США, Трамп запропонував розглянути можливість передачі власності на українські електростанції до США як спосіб забезпечення їхньої довгострокової безпеки.
За словами представників Державного департаменту та Міністерства національної безпеки США, американське "володіння" цими об’єктами могло б стати найкращою гарантією захисту інфраструктури. Проте Зеленський однозначно підкреслив, що всі атомні електростанції належать народу України. Він заявив: «Якщо станція не буде українською, вона не зможе працювати. Це незаконно». Лідер України зазначив, що обговорення стосувалося лише Запорізької АЕС, а питання власності інших трьох активних ядерних електростанцій країни не піднімалося.
Супутниковий знімок шести атомних реакторів Запорізької АЕС у вівторок 6 червня 2023 року. Planet Labs PBC, через Agence France-Presse — Getty Images
Нинішній стан Запорізької АЕС є надзвичайно тривожним. Хоча її шість реакторів вже давно зупинені, станція залишається підключеною до національної електромережі і вимагає постійного живлення для роботи систем охолодження та забезпечення безпеки. Під російським контролем об’єкт зазнав численних руйнувань і погіршення технічного стану. За даними оператора «Енергоатом», українські працівники, що залишилися на станції, змушені були підписувати контракти з російською владою та набувати російського громадянства, а ті, хто відмовлявся – зазнавали тиску або навіть викрадення, що призвело до масового відтоку кваліфікованих фахівців.
Особливою загрозою стало руйнування дамби у червні 2023 року, що негативно вплинуло на систему охолодження, яка базується на водозаборі з локального водосховища. У відповідь адміністрація станції була змушена копати свердловини для забезпечення водопостачання, що, за даними Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), є тимчасовим рішенням. Крім того, регулярні відключення електроенергії внаслідок бойових дій ще більше ускладнюють ситуацію, хоча кожного разу живлення швидко відновлюється.
МАГАТЕ неодноразово попереджало про ризик радіаційної аварії, оскільки на станції зберігаються великі обсяги ядерного палива, яке потребує постійного охолодження. Постійний контроль за станом об’єкта є надзвичайно важливим, проте доступ експертів з МАГАТЕ постійно обмежується через обмеження з боку російських військових, які не завжди дозволяють повноцінну перевірку стану станції.
Обговорення можливого переходу власності Запорізької АЕС до США викликало широкий резонанс. Хоча Зеленський зазначив, що у разі, якщо американські фахівці візьмуть на себе відповідальність за модернізацію та забезпечення безпеки, Україна може розглянути цей варіант, він також підкреслив: «Питання власності – це окреме питання, воно відкрито». Однак лідер України наголосив, що не має сенсу передавати об’єкт, доки поруч знаходяться російські війська. «Просто передати станцію, поки все в радіусі одного метра залишається окупованим або збройним, – ніхто не працюватиме за таких умов. Це неможливо», – зауважив Зеленський, додавши, що така ситуація створить ризик, що об’єкт може почати працювати лише для того, щоб вже на наступний день стати мішенню для руйнування.
Сучасний контроль над Запорізькою АЕС залишається одним із найскладніших юридичних і логістичних викликів у контексті війни. Російські війська фактично займають територію навколо об’єкта, тоді як українські сили розташовані на протилежному березі Дніпра, відокремлені більш ніж 100 кілометром території. Цей розрив створює надзвичайно складні умови для проведення ремонту, модернізації та відновлення безпечної роботи станції.
З огляду на руйнівні наслідки війни, Зеленський оцінив, що для відновлення станції може знадобитися принаймні два роки. Проте реальність така, що без вирішення питання безпеки, зокрема повного відходу російських військ з безпосереднього оточення, жодні масштабні роботи з відновлення не можуть бути розпочаті. Будь-який сценарій нормалізації функціонування Запорізької АЕС повинен включати гарантії безпеки для робітників, що забезпечуватимуть охолодження реакторів, а також для експертів, які проводитимуть інспекції та ремонти.
Наразі переговори щодо потенційного відновлення станції та її подальшого функціонування перебувають на ранній стадії. Незважаючи на те, що обговорення з Трампом були сприйняті як позитивний крок, залишається безліч невирішених питань. Як зазначив Зеленський, навіть якщо американські інвестори візьмуть на себе зобов’язання модернізувати об’єкт, без зміни військової ситуації поруч з АЕС ніхто не готовий працювати за умов постійного ризику руйнування.
Таким чином, майбутнє Запорізької АЕС залишається невизначеним. Обговорення у рамках США–Україна дали поштовх до нових ідей щодо залучення іноземних інвестицій для забезпечення безпеки критичної енергетичної інфраструктури. Проте, до того як буде досягнуто реальних змін на полі бою і забезпечено безпечний доступ до об’єкта, питання модернізації та відновлення станції залишаються відкритими.
Україна стикається з викликом не лише технічного характеру, а й політичного. Питання передачі власності на Запорізьку АЕС до США викликає суперечки як серед політичних еліт, так і в суспільстві. Для багатьох українців важливо, щоб контроль над національною енергетичною інфраструктурою залишався в руках народу. «Всі атомні електростанції належать українцям», – наголосив Зеленський, що підкреслює принцип національного суверенітету в такій делікатній сфері.
Нікополь, Україна, жителі бачили Запорізьку атомну електростанцію через річку. Завод досі є, але через руйнування дамби річки немає. Фото з Архіву
Незважаючи на обговорення, майбутнє Запорізької АЕС залежатиме від багатьох факторів: від змін на політичній арені, від розв’язання військового конфлікту на місцях, від здатності провести масштабний ремонт та відновлення, а також від забезпечення належного контролю за безпекою ядерного палива. Поки Росія зберігає свій контроль над частиною території, що оточує АЕС, будь-які спроби відновлення її роботи стикаються з неминучими ризиками.
Врешті-решт, навіть якщо міжнародні переговори принесуть деякі позитивні результати, реальний відновлювальний процес потребуватиме значних фінансових, технічних та організаційних ресурсів. До того ж, без стабілізації військової ситуації й гарантій безпеки для персоналу, модернізація Запорізької АЕС може залишитися лише теоретичною перспективою.
Таким чином, майбутнє Запорізької атомної електростанції є складним і багатогранним питанням, яке потребує вирішення як технічних, так і політичних аспектів. Обговорення з Трампом відкрили нову дискусію щодо можливостей міжнародного залучення до відновлення критичної енергетичної інфраструктури, але реальні зміни можливі лише тоді, коли буде досягнуто комплексної безпеки на місцях. Україна, яка прагне зберегти суверенітет над своїми стратегічними об’єктами, залишає це питання відкритим, наголошуючи: «Якщо об’єкт не буде українським, він не зможе працювати». Це рішення визначатиме не лише майбутнє Запорізької АЕС, а й вплине на всю енергетичну безпеку країни на десятиліття вперед.
