Протипіхотні міни — це один із найбільш спірних видів зброї у сучасному арсеналі, який продовжує викликати серйозні суперечки через небезпеку для цивільного населення навіть після завершення бойових дій. Адміністрація президента Джо Байдена погодилася передати Україні американські протипіхотні міни на тлі численних закликів Києва про посилення військової допомоги для стримування російської агресії.
Цей крок викликав значну увагу, враховуючи неоднозначний статус цих озброєнь: вони залишаються в бойовій готовності роками, а іноді й десятиліттями після закінчення війни, становлячи серйозну загрозу для цивільного населення. Як повідомляє газета Дейком, хоча США заявили, що Україна отримає тільки ті міни, які самознищуються після заданого часу, експерти та правозахисники сумніваються у надійності цих механізмів.
Різновиди протипіхотних мін та їхній механізм дії
Протипіхотні міни призначені для нанесення поранень або смерті під час детонації. Серед найпоширеніших є:
- Міни вибухової дії ("blast mines"), які підриваються при контакті, наносячи важкі травми або вбиваючи жертву.
- Осколкові міни, які викидають уламки на значну відстань, іноді злітаючи у повітря перед вибухом, щоб збільшити радіус ураження.
Міни можуть бути закопані під землю, встановлені на відкритій місцевості, розміщені у будівлях або розкидані за допомогою артилерії, ракет чи кластерних боєприпасів. Новітні зразки здатні випускати дротики, які детонують при найменшому русі.
Історія застосування та сучасна практика
Протипіхотні міни застосовувалися ще під час Громадянської війни в США. Їх масове використання стало звичним явищем у Другій світовій війні, Корейській війні та війні у В’єтнамі. Востаннє американські війська широко застосовували такі міни під час війни в Перській затоці у 1991 році.
Наразі Росія активно використовує протипіхотні міни в Україні, починаючи з 2014 року під час анексії Криму, а також у ході повномасштабного вторгнення у 2022 році. Згідно з даними Human Rights Watch, ці боєприпаси виявлені в 11 із 27 регіонів України.
Україна також була звинувачена у застосуванні таких мін. Зокрема, розслідування у 2022 році виявило використання українськими військами артилерійських ракет із протипіхотними мінами на окупованих територіях.
США вже передавали Україні різні типи мін: у квітні 2022 року — наземні міни Claymore, а у вересні того ж року — артилерійські снаряди RAAMS, що розкидають протитанкові міни.
Чому протипіхотні міни викликають суперечки?
Ключова проблема протипіхотних мін полягає в їхній безрозбірності: вони можуть вбивати або калічити цивільних навіть через роки після завершення бойових дій. У 2022 році, за даними Міжнародної кампанії за заборону мін, від таких боєприпасів загинули 1661 людина, ще 3015 отримали поранення. 85% жертв — цивільні, половина з яких діти.
Однією з найбільших проблем є відсутність картування замінованих територій, що робить такі ділянки смертельно небезпечними.
У 1997 році принцеса Діана привернула увагу до цієї проблеми, коли пройшла через очищене мінне поле в Анголі. Її кампанія сприяла ухваленню Конвенції про заборону протипіхотних мін, до якої приєдналися 164 країни. Однак США, Росія та Україна не ратифікували цей документ.
Сучасні спроби контролю
Щоб мінімізувати ризики, США розробили "непостійні" протипіхотні міни з електронними механізмами самознищення. Проте навіть ці пристрої можуть давати збої. У 2022 році адміністрація Байдена частково відновила обмеження на використання мін, скасовані за часів президента Дональда Трампа. Проте останнє рішення про передачу таких озброєнь Україні виглядає як відхід від цієї політики.
Україна та дилема сучасної війни
Україна, хоча й підписала Конвенцію про заборону протипіхотних мін, зберігає обережність щодо розголошення інформації про використання цих видів зброї. На тлі триваючої російської агресії постачання американських мін є спробою захисту території, але разом із тим посилює дебати щодо етичності та довгострокових наслідків.
Як повідомляє газета Дейком, сучасна війна все частіше змушує країни вибирати між негайною обороною та довгостроковими ризиками для цивільного населення, які можуть тягнутися десятиліттями.
