Здавалося б, після гучного польського демаршу хвиля обурення мала вщухнути. Але сталося протилежне. Тепер ініціативу Варшави намагається підхопити Чехія – і причина та сама, що й у поляків кілька тижнів тому.
Що сталося
Чеська правопопулістська партія "Свобода і пряма демократія" (SPD) офіційно заявила про намір домагатися позбавлення президента України Володимира Зеленського найвищої державної нагороди Чехії – Ордена Білого Лева. З відповідною заявою виступив представник фракції SPD Йіндржих Райхл, повідомляє видання České noviny.
За словами політика, партія планує просувати цю ініціативу всередині урядової коаліції, аби домогтися від Палати депутатів звернення до президента Чехії Петра Павела з проханням офіційно відкликати нагороду. Привід для такого кроку – рішення Зеленського присвоїти окремому центру спеціальних операцій "Північ" Сил спеціальних операцій Збройних сил України почесне найменування "Героїв УПА".
Райхл наголосив, що його фракція має намір винести це питання на засідання коаліційної ради найближчим часом, а отже спроба перетворити приватну заяву на офіційну позицію уряду має всі шанси отримати продовження.
Жорстка риторика чеських популістів
Найбільш резонансною стала фраза, якою представник SPD пояснив мотивацію партії. Він заявив, що фракція не може мовчати, коли найвищу державну нагороду країни носить людина, яка, на його думку, присвоює військовим підрозділам імена, пов'язані з постатями, що асоціюються з нацистською добою. Така риторика миттєво розколола чеський політикум і викликала хвилю різких коментарів з боку інших партій.
Варто зауважити, що подібні формулювання – не нові для SPD. Партія неодноразово виступала з різкими заявами щодо України, підтримки Києва з боку Чехії та загалом політики чеського уряду в контексті російсько-української війни. Цього разу риторика стала ще гострішою, що й спричинило бурхливу реакцію опонентів.
Опозиція не мовчить: звинувачення у "московських інструкціях"
Ініціатива SPD наразилася на жорстку критику з боку цілого ряду чеських політиків різних таборів.
Депутат від Християнсько-демократичного союзу Бенджамін Чінчіла висловив сподівання, що представники партій "Автомобілісти для себе" та руху ANO виявлять достатньо політичної розсудливості, аби не підтримати цю пропозицію. Його колега по партії Вацлав Платеник був ще різкішим, назвавши ініціативу справжньою боягузливою ганьбою, яка цілком відповідає звичному стилю роботи SPD.
Не менш гостро висловився голова руху "Старости та незалежні" Віт Ракушан. У дописі на своїй сторінці в соцмережі X він підсумував дії SPD як зняття прапорів, позбавлення нагород і ненависницьку узагальнювальну риторику, назвавши все це ганебною політикою партії, яка стала можливою лише тому, що прем'єр-міністр Андрій Бабіш свого часу витягнув SPD з тривалого політичного занепаду до владної коаліції.
Заступник голови партії "ТОП 09" Марек Женишек також публічно виступив проти позбавлення Зеленського нагороди. У своєму дописі він пішов ще далі за колег по опозиції, заявивши, що варто радше поставити питання про дієздатність окремих представників SPD. На його думку, такі ініціативи виглядають так, ніби інструкції до дій надходять "прямо з Москви", а партія лише слухняно їх виконує.
Така жорстка реакція з боку відразу кількох політичних сил свідчить, що ситуація навколо нагороди стала не просто дипломатичним питанням, а перетворилася на повноцінний внутрішньополітичний конфлікт у Чехії, де лінія розколу проходить між проукраїнськи налаштованими силами та тими, хто прагне дистанціюватися від підтримки Києва.
Польський прецедент: як усе починалося
Щоб зрозуміти масштаб теперішньої ситуації, варто згадати, з чого все почалося. Першою аналогічний крок зробила Польща. Президент Кароль Навроцький 19 червня офіційно позбавив Володимира Зеленського Ордена Білого Орла – найвищої державної нагороди Республіки Польща. Приводом стало те саме рішення українського президента про присвоєння підрозділу спецоперацій почесного імені "Героїв УПА", яке у Варшаві сприйняли вкрай болісно з огляду на історичну пам'ять про події минулого століття.
Польський лідер тоді заявив, що у польсько-українських відносинах існують межі, які переступати не можна, і саме тому він ухвалив рішення про відкликання нагороди.
Реакція Зеленського була стриманою, але символічною. Наступного дня після рішення Навроцького український президент відправив орден польському колезі поштою. При цьому він не оминув нагадати про історичний контекст самої нагороди: Орден Білого Орла свого часу вручали й значно суперечливішим постатям світової історії – зокрема Катерині Другій, Беніто Муссоліні та колишньому канцлеру Німеччини Герхарду Шредеру. Жодного з них цієї нагороди так і не позбавили, попри те що їхня історична репутація викликає, м'яко кажучи, неоднозначні оцінки.
Чому це важливо
Ситуація, що розгортається навколо державних нагород Зеленського, виходить далеко за межі суто символічного жесту. Йдеться про те, як питання історичної пам'яті, по-різному трактоване в різних країнах Центральної та Східної Європи, стає інструментом внутрішньополітичної боротьби.
Для Польщі тема Української повстанської армії та пов'язаних з нею історичних подій залишається надзвичайно чутливою впродовж десятиліть. Будь-яке рішення української влади, що зачіпає цю тему, автоматично провокує гостру реакцію – незалежно від політичного забарвлення сторін. Чеська ситуація дещо інша: тут ініціатива виходить від маргінальнішої політичної сили, відомої своєю критичною позицією щодо підтримки України загалом, і має менше шансів реально втілитися в життя без підтримки більшості в парламенті.
Втім, сам факт, що до польського прецеденту намагається долучитися ще одна європейська країна, створює небезпечний прецедент ланцюгової реакції. Якщо подібні ініціативи почнуть з'являтися в інших державах, це може перетворитися на серйозний дипломатичний виклик для України саме в той момент, коли консолідована підтримка партнерів є критично важливою.
Що далі
Наразі ініціатива SPD залишається лише заявою, яку партія планує винести на обговорення коаліційної ради. Чи знайде вона підтримку серед інших партій урядової коаліції Чехії – велике питання, зважаючи на різку критику, що пролунала вже в перші години після оприлюднення пропозиції.
Водночас сама поява такої теми в чеському політичному просторі демонструє, наскільки чутливою залишається проблема історичної пам'яті у відносинах України з європейськими сусідами. Подальший розвиток подій покаже, чи стане польсько-чеська ситуація винятком, чи перетвориться на тенденцію, до якої долучаться й інші країни регіону.
Очевидно одне: символічні рішення, ухвалені на найвищому державному рівні, мають здатність викликати резонанс, що далеко виходить за межі суто церемоніальної площини, перетворюючись на серйозний випробувальний майданчик для міждержавних відносин у вкрай напружений для всієї Європи період.
