Гострі суперечки навколо нового оборонного бюджету США загострилися після заяви очільниці Національної ради з безпеки на транспорті Дженніфер Гоменді. Вона публічно звинуватила законодавців у створенні реальних загроз для авіаційної безпеки, підкресливши, що документ дозволяє військовим вимикати систему посиленого відстеження під час польотів у найбільш завантаженому повітряному просторі країни. Її різка реакція продемонструвала, що дискусія навколо оборонного бюджету переростає у фундаментальне питання відповідальності уряду за національну безпеку та запобігання катастрофам.
Гоменді наголосила, що положення оборонного бюджету фактично дає військовим «необмежений доступ» до неба над Вашингтоном без обов’язку транслювати своє місцеперебування іншим літакам. За її словами, це напряму підвищує ризик зіткнень, особливо після трагедії 29 січня, коли через відсутність посиленого трекінгу військовий гелікоптер Black Hawk зіткнувся з цивільним літаком, забравши життя 67 людей. NTSB вважає, що ігнорування уроків тієї авіакатастрофи лише множить ризики та ставить під сумнів системність державної політики у сфері авіаційної безпеки.
Представники Пентагону та автори законопроєкту наполягають, що нова норма необхідна для проведення чутливих військових операцій, де відкриті сигнали можуть розкрити чи поставити під загрозу місію. Проте критики зазначають, що навіть військові операції повинні враховувати безпеку цивільних, а не створювати додаткові ризики в одному з найперевантаженіших коридорів повітряного руху у США. Саме тому позиція NTSB є однозначною: будь-яке відступлення від стандартів FAA має базуватися на чіткій, вимірюваній і контрольованій методології, а не на внутрішніх оцінках військових підрозділів.
Суперечливе положення дозволяє військовим вимикати трекінг під час «місій національної безпеки» або у випадках, коли на їхню думку літак не створює загроз цивільному руху. Рішення про такі виключення може ухвалювати керівник будь-якого військового департаменту, за згодою міністра транспорту. Сенатори обох партій наголошують, що така процедура містить критичний недолік: фактичний контроль за безпекою перекладається на відомства, які не спеціалізуються на цивільній авіації.
Особливо різку реакцію викликала пропозиція дозволити військовим самостійно визначати «комерційну авіаційну сумісність», яка може стати підставою для відключення трекінгу. Гоменді заявила, що поняття такої оцінки ніхто не може чітко пояснити, а в документі відсутні будь-які наукові критерії чи методики. Вона поставила під сумнів компетентність авторів законопроєкту, які навіть не звернулися до NTSB за консультацією, попри те що норма фактично перекроює регуляції, ухвалені після катастрофи 29 січня.
Сенатори Марія Кентвелл, Тед Круз, Таммі Дакуорт і Джеррі Моран закликали переписати спірний фрагмент оборонного бюджету, наголошуючи, що він «не робить небо безпечнішим». Вони заявили, що Конгрес США має обов’язок гарантувати системність підходів до авіаційної безпеки, а не допустити зворотного відкату. Цей двопартійний фронт став важливим фактором тиску на авторів законопроєкту та справив вплив на формування загального політичного контексту навколо оборонного бюджету.
Попри значну кількість застережень, оборонний бюджет просувається вперед, і Палата представників уже віддала за нього голоси. Тепер документ розглядатиме Сенат, який має вирішити, чи зважати на критику, чи віддати пріоритет військовим аргументам. Прихильники закону стверджують, що він містить «перші кроки» до підвищення безпеки, але експерти наголошують: без прозорих процедур ці кроки не лише уповільнять реформування галузі, а й посилять ризик зіткнень у майбутньому.
Після січневої трагедії FAA запровадила суворіші коридори польотів, змінила маршрути для гелікоптерів та обмежила можливість військових літати без передачі сигналу. Однак суперечлива норма оборонного бюджету може суттєво послабити ці обмеження. Експерти застерігають, що таке політичне рішення здатне повернути ситуацію до стану, який панував за кілька хвилин до смертельного зіткнення — коли цивільні борти не могли передбачити траєкторію військових літаків.
Гоменді відкрито заявила, що в разі ухвалення закону без поправок «повітряний простір Вашингтона стане менш безпечним». За її словами, це не просто бюрократичний спір, а принципове питання відповідальності держави перед громадянами. Трагедія 29 січня показала, що навіть одна прогалина в системі контролю може мати катастрофічні наслідки. Тому будь-яка реформа повинна базуватися на жорстких стандартах FAA та аналізі реальних ризиків, а не політичних інтересах.
Критики наголошують, що ситуація виходить за рамки суто технічної дискусії між військовими та цивільними структурами. Йдеться про баланс між національною безпекою і цивільною авіацією, між військовими операціями та правом цивільних літаків на прогнозовані умови польоту. Цей баланс десятиліттями був основою американської політики у сфері авіаційної безпеки. Тепер він опинився під загрозою через політичні рішення, що випереджають об’єктивну експертну оцінку.
Скандальна норма оборонного бюджету вже стала предметом пильної уваги Міжнародної організації цивільної авіації, яка вивчає, як зміни у США можуть вплинути на інші країни. У світі, де повітряний рух зростає, а загрози стають багатоаспектними, відступ від безпекових принципів у країні, що задає глобальні стандарти, може мати ланцюговий ефект.
Зрештою, питання полягає в тому, чи готові США повторити помилки минулого. Після катастрофи 29 січня громадськість очікувала, що державна політика буде спрямована на зміцнення захисту пасажирів. Однак нинішні законодавчі ініціативи виглядають так, ніби політичний прагматизм узяв гору над безпекою. Чи змінить Сенат ситуацію — стане зрозуміло в найближчі дні. Одне очевидно: національна безпека починається не з таємності, а з прозорості та відповідальності.
