Зміна релігійних уподобань українців: дані соціологів
Після початку широкомасштабного вторгнення Росії на територію України у 2022 році релігійні уподобання українців зазнали значних змін. Згідно з даними опитування Центру Разумкова, проведеного наприкінці 2024 року, частка тих, хто відносить себе до Української православної церкви (Московського патріархату), скоротилася до 5,5%. Це майже втричі менше, ніж у 2021 році, коли їхня частка становила 13%.
Значне падіння підтримки УПЦ Московського патріархату пояснюється не лише політичними факторами, але й суспільним несприйняттям структур, які мають тісний зв’язок з країною-агресором.
Зростання підтримки ПЦУ: формування нової духовної спільноти
Паралельно із занепадом УПЦ (МП), в Україні спостерігається зростання числа прихильників Православної церкви України (ПЦУ). У 2023 році частка вірян ПЦУ досягла рекордних 42%, що стало найвищим показником за весь час існування церкви після отримання Томосу у 2019 році. Хоча у 2024 році частка вірян ПЦУ трохи знизилася до 35%, ця церква залишається домінуючою серед православних.
Серед причин такої підтримки можна назвати:
- Отримання автокефалії та визнання ПЦУ світовим православ’ям.
- Посилення національної ідентичності серед українців.
- Зростання довіри до церкви, яка демонструє незалежність від зовнішніх впливів.
Релігійна ідентичність і суспільство: "просто православні" та інші
Помітним явищем є зменшення кількості "просто православних". У 2020 році їх було близько 20%, але вже у 2023 році ця група скоротилася до 10%. Це свідчить про те, що українці дедалі частіше обирають конкретну релігійну громаду.
Проте залишається суттєвий розрив між декларованою релігійністю та фактичним членством у релігійних громадах. Лише 25,5% опитаних визнали себе членами певної громади. Це свідчить про потребу в інституційних реформах та подальшій інтеграції церкви в життя громад.
Порівняння з іншими конфесіями
Кількість вірян Української греко-католицької церкви (УГКЦ) залишається стабільною — приблизно 6-7% населення. Це свідчить про глибоке укорінення цієї конфесії, особливо у західних регіонах України.
Натомість, у порівнянні з 2010-ми роками, зменшення частки вірян УПЦ (МП) є системним. Якщо у 2010 році їхня частка сягала 24%, то у 2018 році вона скоротилася до 12%, а у 2024 році зупинилася на позначці 5,5%.
Релігійна активність: чи стали українці ближчими до храму?
Ще одним важливим аспектом релігійного життя є участь у богослужіннях. У 2024 році 16% українців регулярно (хоча б раз на тиждень) відвідували релігійні служби, тоді як у 2021 році цей показник становив лише 10%. Більшість віруючих, однак, відвідують храми лише на великі свята.
Серед найбільш активних парафіян — віряни УГКЦ та ПЦУ. Для УГКЦ це пояснюється традиційною структурою громади, а для ПЦУ — зростанням її ролі у суспільно-політичному житті.
Історичний контекст: шлях до автокефалії
До 2018 року релігійний ландшафт України включав три основні православні деномінації:
- Українську автокефальну православну церкву (УАПЦ).
- УПЦ (Московського патріархату).
- Українську православну церкву Київського патріархату (УПЦ-КП).
Об’єднання УАПЦ та УПЦ-КП у єдину Православну церкву України у 2018 році стало визначальною подією, яка заклала основу для подальшого зростання впливу ПЦУ.
Підсумки: релігія як маркер національної ідентичності
Українське суспільство, переживаючи важкі випробування, продовжує шукати духовну опору. Вибір церкви все частіше стає не лише питанням віри, але й демонстрацією національної ідентичності. Зменшення підтримки УПЦ (МП) та зростання популярності ПЦУ відображають прагнення українців до незалежності у всіх аспектах життя, включно з релігійним.
Попереду стоїть ще багато викликів, зокрема, необхідність зміцнення релігійних громад, адаптація до змін у суспільстві та продовження діалогу з вірянами. Але головне вже сталося: Україна поступово формує власну духовну ідентичність, яка відповідає її національним та культурним пріоритетам.
