Союзники України заявили у вівторок про значний прогрес у погодженні механізмів захисту країни, якщо буде укладено мирну угоду з Росією. Йдеться про міжнародні гарантії, які мають стримати Москву від повторного нападу після можливого припинення вогню.
Ключова зустріч у Парижі зібрала лідерів 27 європейських країн і Канади, а також представників США та керівництва ЄС і НАТО. Сторони повідомили, що готові допомагати Україні тренуванням і технікою, а також забезпечити підтримку з повітря, суші та моря, щоб підсилити стримування.
Це була п’ятнадцята і найбільша зустріч так званої “коаліції охочих”. Вона стала рекордною за кількістю лідерів держав і урядів, а присутність американських емісарів офлайн уперше підняла політичну вагу дискусії про гарантії безпеки.
Серед ідей, які обговорювалися, — варіант, де США очолять моніторинг припинення вогню. Така схема може дати Вашингтону прямішу роль у забезпеченні збереження миру, якщо режим тиші набуде чинності та потребуватиме зовнішнього контролю.
Післяприпинкова архітектура також передбачає посилення української армії, яка виснажена війною. Зокрема йдеться про поповнення запасів зброї та нарощення спроможностей, щоб саме ЗСУ залишалися головним наземним фактором стримування у разі ризику нового витка бойових дій.
Водночас деталі плану не розкривалися. Не було оприлюднено ні чисельності сил підтримки, ні повного переліку інструментів, які застосовуватимуться. Наголошувалося, що всі ці механізми запрацюють лише тоді, якщо режим припинення вогню реально вступить у силу.
Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер заявив, що зустріч дала “відмінний прогрес”, але попередив: найскладніші етапи ще попереду. Він підкреслив, що російські атаки на Україну тривають, і це робить переговорний фон нестабільним та нервовим.
Москва, за описом у матеріалі, розкриває мало деталей своєї позиції в переговорах, які ведуться під лідерством США. Російські чиновники повторюють вимоги та наполягають: припинення вогню можливе лише після повного комплексного врегулювання, а Путін виключає розміщення військ країн НАТО на території України.
Стармер окремо наголосив: реальний мир можливий лише за умови компромісу з боку Росії, але Путін, за його оцінкою, не демонструє готовності до миру. У цій логіці гарантії безпеки потрібні не як формальність, а як запобіжник на випадок, якщо політична угода не стане довгостроковою.
У випадку припинення вогню, за словами Стармера, Британія та Франція планують створити військові хаби по всій Україні й збудувати захищені об’єкти для зберігання озброєнь та техніки. Ці структури мають забезпечити оборонні потреби України, зменшуючи вразливість логістики.
Президент Володимир Зеленський підтвердив, що прогрес є, але застеріг: кожна країна має ратифікувати свої зобов’язання, аби вони стали дієвими після будь-якого врегулювання. Він також деталізував, що сторони визначили, хто готовий брати лідерство за напрямами гарантій на землі, в повітрі та на морі.
Зеленський заявив, що було узгоджено орієнтовні потреби у силах і принципи управління: як ці сили працюватимуть і на яких рівнях командування. Це важлива точка, бо без зрозумілої вертикалі управління будь-які гарантії ризикують залишитися політичним текстом без практичного механізму.
Американський емісар Стів Віткофф повідомив, що США “рішуче стоять” за гарантіями безпеки. Джаред Кушнер, який теж брав участь у зустрічі, назвав її “дуже, дуже великим рубежем” і підкреслив: прогрес не означає, що мир уже гарантований, але без нього мир неможливий.
Президент Франції Емманюель Макрон назвав узгоджену заяву союзників “значним кроком” на шляху до завершення вторгнення Росії. Він також озвучив орієнтир щодо майбутньої української армії — 800 тисяч військових, що в цій моделі є основою стримування після угоди.
Спільна заява за підсумками зустрічі фіксує намір союзників продовжувати довгострокову військову допомогу та озброєння для ЗСУ. У документі підкреслюється, що українські сили мають залишитися першою лінією оборони і стримування після підписання будь-якої мирної угоди.
При цьому союзникам ще потрібно фіналізувати “обов’язкові зобов’язання”, які чітко визначать, що саме і в якій формі вони робитимуть для підтримки України. Без цього ключового кроку архітектура гарантій може зависнути між політичною декларацією та реальними ресурсами.
Окремо матеріал описує політичний фон, який ускладнює переговори: фокус адміністрації Трампа частково змістився на Венесуелу, а заяви про можливе “взяття” Гренландії викликали напругу з Європою. На цьому тлі Москва, як зазначено, не демонструє ознак компромісу.
Паралельно наростає чутливість теми Гренландії. У матеріалі сказано, що Трамп у неділю відновив заклик до контролю США над островом, а лідери Франції, Німеччини, Італії, Польщі, Іспанії та Британії разом із прем’єркою Данії виступили на захист суверенітету Гренландії.
У військовому контексті того ж дня повідомлялося про удари українських дронів по російському арсеналу в Костромській області та нафтобазі в Липецькій області. За описом, вибухи тривали годинами, були евакуації, а пожежа на нафтобазі була масштабною, що підкреслює активну фазу війни.
У підсумку зустріч у Парижі демонструє: союзники готують не символічний “папірець”, а рамку, яка має перетворити перемир’я на контрольований процес із реальними важелями стримування. Але головний ризик попереду — зробити ці гарантії юридично і ресурсно обов’язковими, поки війна триває.
