У 2020-му Microsoft публічно пообіцяла стати «водопозитивною» до 2030 року — тобто повертати у басейни більше води, ніж компанія споживає. Тоді це звучало як технологічна етика, а не як виробничий план.
П’ять років по тому штучний інтелект перетворив «хмару» на промисловість: нові дата-центри, GPU-ферми, щільні кластери серверів. А разом із ними — охолодження серверів і зростання водоспоживання, яке важко сховати за красивими цілями ESG.
За даними медіа, що посилаються на матеріали The New York Times, у Microsoft внутрішньо моделювали різке зростання потреб у воді до 2030 року, а після уточнень і нових методів охолодження прогноз усе одно лишається значно вищим, ніж у 2020-му.
За попереднім аналізом Дейком, ця історія не про «зраду зелених обіцянок», а про конфлікт двох темпів: інфраструктура ШІ росте швидше, ніж регулятори, звітність і локальні водні баланси встигають адаптуватися. Ризик — у містах, де вода «локальна й дефіцитна».
Технічно вода потрібна не «для комп’ютерів», а для відведення тепла. У багатьох схемах значна частина води випаровується в процесі охолодження, і саме тому перехід на інші технології став ключовим аргументом компанії в оновлених оцінках.
Центр обробки даних Microsoft, що будується в Гудієрі, штат Аризона — Ребекка Нобл
Microsoft з 2024 року просуває дизайн дата-центру, який заявлено як такий, що споживає «нуль води для охолодження», використовуючи чип-рівневе рішення без випаровування. Це сильний крок у напрямку енергоефективності та зниження WUE у частині майданчиків.
Але індустрія загалом рухається вгору по ресурсах. Звіт DOE оцінює, що дата-центри у США вже споживали близько 4,4% електроенергії у 2023 році, а до 2028-го можуть зрости до 6,7–12%. Електрика й вода тут зв’язані одним контуром.
Навіть якщо конкретний майданчик «сухий», енергія для нього часто виробляється на станціях, де вода потрібна для охолодження. Тож водний слід ШІ має «множник» — і він проявляється у регіонах із напруженим водним балансом.
Саме тому увага громад і мерій прикута до локацій. В Аризоні Microsoft уже переглядав підходи до охолодження: відмова від випарного охолодження в майбутніх об’єктах і інвестиції у водну інфраструктуру стали частиною локальних домовленостей.
У звітності компанії з’являються й «червоні прапорці»: у 2025 data fact sheet Microsoft вказує, що значна частка водозабору припадала на території з водним стресом (використовуючи класифікацію WRI Aqueduct). Це й є зона репутаційного ризику.
Проблема у прозорості не менша, ніж у літрах. Ринок має метрики PUE і WUE, але загальнообов’язкових вимог до розкриття даних по кожному кластеру дата-центрів мало, і методики різняться. Це ускладнює порівняння й контроль.
Microsoft публічно наполягає: шлях до водопозитивності — це не лише економія, а й водовідновлення через проєкти у басейнах із дефіцитом. Компанія описує портфель підходів і логіку «поповнювати більше там, де стрес вищий».
У своєму комплексі центрів обробки даних у районі Джакарти Microsoft отримує чисту воду через приватний промисловий парк — Улет Іфансасті
Та «вода в проєктах» і «вода на майданчику» — різні політичні валюти. Місцевій громаді важить, чи не стає питна вода дорожчою і чи не погіршується доступ у пікові періоди. Для мерів це питання вже не екології, а соціальної стабільності.
Наукові роботи попереджають: у США водний слід інфраструктури ШІ може вимірюватися сотнями мільйонів кубометрів на рік у діапазоні сценаріїв 2024–2030. Навіть якщо національна частка невелика, локальний удар може бути різким.
Тому стратегія «будувати там, де ближче до клієнта й дешевша електрика» більше не безкоштовна. Доступ до води, клімат регіону, тип охолодження, а також вимоги міст щодо повторного використання стають такими ж важливими, як ціна землі.
Для Microsoft додатковий виклик — швидкість: компанія підписує масштабні угоди на обчислювальні потужності, а суспільство очікує, що паралельно зростатиме й «інженерія відповідальності». Інакше ESG перетвориться на маркетинг, а не на контроль ризиків.
Реалістичний вихід — не одна «чарівна» технологія, а набір: сухе або чип-рівневе охолодження там, де можливо; повторне використання води; контракти на інфраструктурні поліпшення; і, головне, розкриття даних по водозабору для громад.
У 2030-му питання прозорості стане визначальним: або індустрія ШІ доведе, що її водоспоживання кероване й співмірне з локальними ресурсами, або регулятор зайде «важкою рукою». Для Microsoft це момент істини: водопозитивність має бути вимірюваною, а не декларативною.
