Ізраїль здійснив ряд авіаударів по Ірану в ніч із четверга на п’ятницю, вразивши понад сто цілей – від ядерних об’єктів у Натанці до ракетних комплексів і житлових будинків для вищого військового керівництва.
Офіційно атаку назвали “першим етапом” тривалої кампанії з попередження існування екзистенційної загрози з боку Тегерана. Серед ліквідованих у результаті ударів високопосадовців були командувач Корпусу вартових ісламської революції генерал Хосейн Саламі, начальник Генерального штабу Збройних сил майор-генерал Мохаммад Хоссейн Баггері та його заступник генерал Голамалі Рашид.
Одночасно були знищені два провідні науковці ядерної програми – Ферейдун Аббасі та Мохаммад Мехді Теранчі.
У цьому контексті ключовим стало питання ролі Сполучених Штатів у підготовці та проведенні операції. Держсекретар Марко Рубіо в екстреній заяві напередодні ударів зазначив, що США не брали участі в плануванні чи виконанні авіаударів по Ірану і не залучали своїх сил до атаки.
Водночас ізраїльське військове керівництво повідомило Вашингтон про початок операції заздалегідь, щоб уникнути непередбачуваних уражень військових об’єктів союзників. Заява Рубіо включала наголос на тому, що головним пріоритетом США залишається захист американських сил у регіоні та недопущення їхніх втрат.
Одночасно підготовка до можливого іранського контрнаступу змусила адміністрацію президента Трампа вжити додаткових запобіжних заходів. Напередодні атаки з Іраку були виведені американські дипломати, а сім’ї військовослужбовців отримали рекомендацію тимчасово залишити регіон. Військові бази в Катарі та Бахрейні, розташовані менш ніж за 200 кілометрів від іранського узбережжя, були приведені в стан підвищеної готовності, а в Аравійському морі додатково розгорнули авіаносець Carl Vinson з ударною групою F-35.
Попри чітке дистанціювання від іранської операції, американська адміністрація продовжує наполягати на дипломатичному врегулюванні та розвитку переговорів із Тегераном. Міністр енергетики США оголосив про готовність підтримати Іран у розвитку цивільної ядерної енергетики за умови суворих гарантій і посиленого контролю з боку МАГАТЕ. Однак іранська влада погрожує виходом зі Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та відновленням ядерних розробок за межами інспекторського контролю, якщо проти неї застосовуватимуть “непропорційні дії”.
У Вашингтоні наголошують, що готові відновити шестиденні переговори в Омані, де спецпредставник США Стіф Віткофф мав зустрітися з іранською делегацією вже у неділю. Проте нинішні удари значно похитнули атмосферу довіри, створену попередніми раундами обговорень. Іранські дипломати заявили, що не бачать підстав повертатися за стіл перемовин, допоки не буде гарантій невтручання в їхні ядерні об’єкти.
Керівники ізраїльської розвідки та військового відомства вважають, що без попередніх ударів Іран міг невдовзі вийти на рівень швидкого виробництва ядерних зарядів. За їхніми оцінками, Тегеран уже накопичив достатній запас високо збагаченого урану для створення до п’ятнадцяти боєголовок протягом кількох місяців, а також модернізував парк центрифуг і збільшив дальність своїх балістичних ракет. Знищення об’єктів у Натанці та ключових ракетних баз стало на їхню думку єдиним способом призупинити “точку неповернення” в ядерній гонці.
Але масштабні повітряні нальоти мають і ризики. Іран може відповісти ударом крилатих ракет або хвилею дронів, залучивши своїх союзників у Лівані та Ємені. У цьому випадку до обстрілів можуть долучитися цивільні об’єкти в Ізраїлі та, можливо, бази американських сил. Також існує ризик блокади Ормузької протоки, що може спричинити різкий стрибок цін на нафту і загрожує енергетичній безпеці багатьох країн.
Експерти звертають увагу на те, що будь-які військові дії у такій напруженій обстановці мають комбінуватися з рішучою дипломатією. Без відновлення реальної довіри з обох боків кожний новий раунд атак може призвести до неконтрольованої ескалації. Серед можливих компромісів називають розширений міжнародний моніторинг ядерних об’єктів Ірану, запровадження заборони на нові ракетні випробування та поступове зняття санкцій за умови довгострокового зобов’язання Тегерана не створювати ядерної зброї.
Наразі Ізраїль наполягає на тому, що боротьба триватиме “стільки, скільки буде потрібно”, аби гарантувати національну безпеку. Для Сполучених Штатів же пріоритетом залишається захист власних військових сил і дипломатична підтримка переговорів, які можуть стати єдиною альтернативою подальшій ескалації. Майбутнє регіональної стабільності залежить від тонко збалансованої комбінації військових операцій та ефективної міжнародної дипломатії.
Таким чином, офіційна позиція Вашингтона – жодного безпосереднього втручання в ізраїльську кампанію, але повна готовність захищати свої інтереси й продовжувати дипломатичні зусилля. У цьому контексті питання, яке стоїть зараз на порядку денному: чи вдасться світовим лідерам використати момент розстановки сил для відновлення механізмів контролю й побудови довготривалого миру на Близькому Сході, чи новий виток протистояння призведе до широкомасштабного конфлікту з непередбачуваними наслідками для всієї міжнародної спільноти?
