Плани оголосити у Давосі багаторічний економічний пакет підтримки для повоєнної України опинилися під загрозою зриву. За інформацією Financial Times, європейські уряди призупинили узгодження так званого «плану процвітання» обсягом близько $800 млрд через загострення відносин із президентом США Дональд Трамп. Ключовими чинниками стали його наполягання на придбанні Гренландії та просування ідеї створення «Ради миру», що викликали різке несприйняття в ЄС.
За даними видання, домовленість мали презентувати цього тижня на полях Всесвітній економічний форум у Давос, як спільний проєкт України, Сполучених Штатів та Європи. Йшлося про комплекс фінансової допомоги, інвестицій і гарантій для відбудови української економіки після завершення війни. Однак замість «українського треку» порядок денний форуму різко змістився.
За попереднім аналізом Дейком, Давос-2026 продемонстрував, наскільки крихкою є архітектура західної підтримки України, якщо вона залежить від політичних примх одного лідера. «Ніхто нині не налаштований влаштовувати велике шоу навколо угоди з Трампом», — цитує FT одного з європейських посадовців. Суперечки щодо Гренландії та «Ради миру» повністю перекрили попередню концентрацію на Україні.
Особливо показовим стало те, що американська сторона, за даними джерел FT, не направила представника на ключову зустріч щодо тексту «плану процвітання» у понеділок увечері. Це сигналізує не лише про тактичну паузу, а й про серйозні розбіжності у підходах: для Європи пріоритетом лишається відбудова України та стабільність на континенті, тоді як Вашингтон дедалі частіше використовує економічні й безпекові ініціативи як інструмент політичного тиску.
Україна у цій ситуації опинилася заручником ширшого трансатлантичного конфлікту. Президент Володимир Зеленський прямо заявив, що поїде до Давоса лише за умови готовності документів щодо гарантій безпеки з боку США та економічного пакета відновлення. Ця позиція свідчить про прагматичний підхід Києва: без чітких зобов’язань участь у символічних заходах втрачає сенс.
Аналітики зазначають, що сама ідея «плану процвітання» — це спроба перейти від логіки екстреної допомоги до довгострокового економічного партнерства. Вона передбачає масштабні інвестиції в інфраструктуру, енергетику, промисловість і людський капітал, а також інтеграцію України до європейських ринків. Затримка з її оголошенням не означає відмови, але підкреслює залежність процесу від політичного клімату.
Водночас конфлікт навколо Гренландії має для Європи принципове значення. Намір Трампа придбати територію, яка перебуває під суверенітетом Данії, сприймається як виклик міжнародному праву та внутрішній єдності НАТО. Додавши до цього «Раду миру», яку критики вважають спробою обійти існуючі багатосторонні механізми, європейські лідери дедалі обережніше ставляться до будь-яких гучних ініціатив із Вашингтоном.
За оцінкою Дейком, пауза з «планом процвітання» є радше симптомом, ніж причиною. Вона демонструє, що питання України дедалі частіше стає частиною ширшого торгу між США та Європою. Для Києва це означає необхідність диверсифікувати дипломатичні й економічні опори, не покладаючись виключно на одну столицю.
Financial Times наголошує, що пакет не відкладено назавжди і його можуть підписати пізніше. Проте часовий фактор критичний: що довше триває невизначеність, то складніше планувати відбудову, залучати приватні інвестиції та формувати очікування бізнесу. У цьому сенсі затримка в Давосі — це не лише дипломатичний жест, а й економічний ризик.
Таким чином, суперечка навколо Гренландії несподівано стала каталізатором для замороження одного з найважливіших післявоєнних проєктів для України. Давос показав, що глобальна політика знову працює за принципом «усе пов’язано з усім», а доля української відбудови залежить не лише від фронту, а й від конфігурації влади у західному світі.
