Закритий проєкт «Участок»: що відомо про нове виробництво
У листопаді 2023 року в Республіці Білорусь стартувала реалізація масштабного й повністю закритого державного проєкту під назвою «Участок». Його суть полягає у створенні повного циклу виробництва артилерійських і реактивних боєприпасів радянських калібрів 122 мм та 152 мм. Саме ці калібри залишаються базовими для російської армії у війні проти України, що одразу визначає стратегічний характер проєкту.
Інформацію про цей об’єкт оприлюднила ініціатива білоруської опозиційної організації BELPOL. За словами її представника Володимира Жигаря, проєкт від самого початку орієнтований не на внутрішні потреби Білорусі, а на експортну модель, де кінцевим споживачем боєприпасів має стати Російська Федерація. Таким чином, ідеться не про гіпотетичне виробництво, а про конкретний інструмент підтримки воєнних дій проти України.
Проєкт має чітко визначені часові рамки. Завершення будівництва та запуск виробництва заплановані до грудня 2026 року. Якщо ці плани буде реалізовано, Білорусь отримає нову галузь військової промисловості, здатну суттєво впливати на забезпечення війни боєприпасами в умовах затяжного конфлікту та виснаження ресурсів.
Основою реалізації «Участка» стало закрите розпорядження Олександра Лукашенка. Це підкреслює не лише рівень секретності, а й політичну вагу рішення. Ключовим оператором визначено спеціально створене підприємство «Завод корпусних виробів», яке в перспективі має стати центральною ланкою нової боєприпасної інфраструктури країни.
Засновниками заводу виступають компанія «Волатавто» та державне підприємство «Завод точної електромеханіки», а загальне кураторство здійснює Державний військово-промисловий комітет Білорусі. Така структура свідчить про повну інтеграцію проєкту в державну систему оборонної промисловості та про відсутність будь-якої автономності від політичних рішень режиму.
Географія, інфраструктура та справжнє призначення об’єкта
Виробництво розміщується у Слуцькому районі Мінської області, на території колишнього військового арсеналу поблизу населених пунктів Павлівка та Шищиці. Саме масштаби будівельних робіт і рівень закритості об’єкта раніше породили численні припущення щодо його призначення. Деякі медіа навіть пов’язували цю територію з можливим розміщенням стратегічних ракетних систем.
Такі версії виглядали логічними з огляду на характер інфраструктури та посилені заходи безпеки. Згадувалися й гіпотетичні плани щодо комплексів типу «Орєшник». Однак, як наголошують у BELPOL, ці припущення не відповідають дійсності та відволікають увагу від реальної загрози.
Документи, які опинилися в розпорядженні BELPOL, включно з інженерними кресленнями, чітко вказують: ідеться не про ракетну базу і не про сховище, а про індустріальний об’єкт повного циклу. Його призначенням є масове виробництво боєприпасів із розрахунком на довготривалу роботу та стабільні великі обсяги.
Цей факт принципово змінює сприйняття проєкту. Якщо ракетна база є радше елементом стримування або демонстрації сили, то завод боєприпасів — це щоденний, рутинний інструмент війни. Він не привертає уваги гучними заявами, але безпосередньо впливає на інтенсивність бойових дій.
Представники BELPOL підкреслюють, що об’єкт з самого початку проєктувався для кооперації з Росією. Це означає узгоджені стандарти, логістику, технологічні процеси та контроль якості, адаптовані під потреби російської армії. У такій моделі Білорусь фактично стає тиловою виробничою базою.
Таким чином, розміщення заводу в Слуцькому районі — це не випадкове рішення, а ретельно продуманий вибір, який поєднує віддаленість від кордонів, наявну військову інфраструктуру та можливість зберігати високий рівень секретності.
Залежність від Росії та Китаю і наслідки для регіону
Однією з ключових особливостей проєкту є технологічна залежність Білорусі від зовнішніх партнерів. За даними BELPOL, країна не виробляє жодного з критично важливих компонентів для вибухових речовин. Це означає, що без постійного імпорту матеріалів та технологій завод не зможе функціонувати.
Росія в цій схемі відіграє провідну роль. Саме вона постачає технологічні лінії, комплектуючі, бере участь у підготовці персоналу та, ймовірно, стане основним джерелом вибухових речовин і пороху. Фактично йдеться про перенесення частини російського боєприпасного виробництва на білоруську територію.
Китай, за наявною інформацією, забезпечує постачання лінії заливного спорядження головних частин 122-мм боєприпасів, а також бере участь у навчанні персоналу та постачанні вибухових речовин. Участь Пекіна надає проєкту глобального виміру та демонструє, що війна проти України дедалі більше виходить за межі двостороннього конфлікту.
Окрім того, ведуться переговори з Іраном і Пакистаном. Навіть якщо ці контакти залишаться на рівні консультацій, сам факт їх існування свідчить про пошук альтернативних каналів постачання та прагнення мінімізувати санкційні ризики.
У ширшому контексті проєкт «Участок» означає глибше втягування Білорусі у війну. Йдеться не лише про політичну підтримку Росії, а про пряме матеріально-технічне забезпечення бойових дій. Це рішення матиме довгострокові наслідки як для безпеки регіону, так і для самої Білорусі, яка дедалі більше втрачає простір для нейтральної позиції.
У поєднанні з іншими фактами, зокрема участю білоруських підприємств у російських оборонних замовленнях, новий завод боєприпасів стає ще одним доказом системної інтеграції військових потенціалів. І ця інтеграція напряму працює проти України, підвищуючи здатність Росії продовжувати війну у довгостроковій перспективі.
