Віка, 18 років, шукала роботу й майбутнє — і натрапила на «пропозицію» за $2500. Їй обіцяли просту доставку з околиці до поліцейської дільниці. У країні, де вакансії зникають швидше за сирени, це звучало як шанс.
Вона не була злочинницею «за задумом». Була без грошей, без стабільного житла, з досвідом війни з 16 років і з відчуттям, що час тікає. Саме так виглядає психологічна вразливість, на яку полює тіньова війна.
У листуванні в Telegram її підштовхнули діяти швидко й без запитань: «ти ще хочеш роботу?». Коли страх з’явився, його перекрили погрозами й похвалою. За даними газети Дейком, це типова схема вербування підлітків — «гачок» з легкими грошима.
Такі історії — не про один вибух і не про одну дівчину. Це про гібридну війну, де дешевий чат і чужа інструкція можуть підмінити фронт. Саботаж і диверсії стають «побутовою» послугою, замаскованою під підробіток.
Обидві сторони конфлікту говорять про маніпуляції вразливими групами — дітьми, літніми, безробітними. Українські органи повідомляли про 1400 епізодів, пов’язаних із російськими спецслужбами, з помітною часткою неповнолітніх серед затриманих.
Водночас російські структури заявляють, що серед засуджених за «саботаж» значна частка підлітків. Проблема в перевірці: означені цифри та «зізнання» часто неможливо незалежно підтвердити, а відео затримань критикують правозахисники.
Суть цієї війни — не тільки в підпалах чи вибухівці. Вона в тому, що вербування через соціальні мережі знімає бар’єр контакту: не треба агентів «на місці», достатньо бота, криптогаманця й психологічних тригерів.
Люди гуляють парком у Миколаєві, Україна — Керолін Ван Хаутен
Найчастіше «вхід» у схему починається з дрібного завдання: фото, доставка, «квест», підпал. Потім наростає ставка — і з’являється компромат або погроза «здати» виконавця. Це класичний механізм примусу в цифрових платформах.
У випадку Віки «посилка» складалася з двох пакетів і телефону, який треба було прикріпити до запалу. Коли вона вже їхала до поліцейської дільниці, куратор підвищив оплату й наполягав «не трусити» пакет.
У цій точці вона фактично стала одноразовим носієм ризику: якщо пристрій вибухне, куратор зникне, а відповідальність лишиться на ній. Саме тому такі операції називають «брудною» частиною тіньової війни.
Офіцер контррозвідки СБУ, який працює з подібними кейсами, описав просту логіку: з підлітками «легше», бо вони не готові психологічно до тиску. І якщо жертва відмовляється, її шантажують викриттям.
За цією логікою стоїть економіка. Фінансова скрута й безробіття серед молоді — це не лише соціальна проблема, а й ресурс для противника. Війна створює дефіцит шансів, а Telegram продає ілюзію швидкого виходу.
Інша складова — злам довіри. Коли у стрічках з’являються пости «це зробили не вони», коли боти розганяють версії, що «дрони українські», суспільство починає сумніватися навіть у базових фактах. Це інформаційні операції в чистому вигляді.
Дезінформація в соцмережах працює як димова завіса для диверсій. Поки поліція шукає виконавця, суспільство сперечається, «кому вигідно», і частина людей перестає співпрацювати з державою. У результаті падає національна безпека.
В Україні відповідь поступово зміщується від реакції до профілактики. СБУ та поліція проводять уроки й кампанії для старшокласників про вербування через Telegram, TikTok і Discord, попереджаючи про «легкі гроші» як пастку.
Є й інструменти повідомлення: чатботи для фіксації підозрілих осіб або контактів. Їхня цінність не в технології, а в звичці користування — щоб «сумнів» автоматично переходив у сигнал, а не в мовчання.
Поліцейська дільниця поблизу місця, де Віку звинувачують у спробі підкласти бомбу в Миколаєві, Україна — Керолін Ван Хаутен
Однак профілактика змагається з реальністю війни. СБУ визнає: навіть висока ефективність не означає всевидющості, а кількість кейсів зростає. Тіньова війна масштабується так само, як масштабуються месенджери.
Паралельно зростає правова напруга: як карати неповнолітніх у справах, де є маніпуляція й примус, але також є реальний ризик загибелі людей? Ювенальна юстиція тут стикається з воєнним законодавством і суспільним запитом на справедливість.
Віка отримала обвинувачення в тероризмі й ризик до 10 років ув’язнення, хоча прокуратура готова говорити про пом’якшення за співпрацю. Її суддя, призначаючи слухання, напівжартома сказав: «тільки не шукай роботу з того телефону».
Цей жарт — симптом епохи. Телефон став «другим кордоном» країни: через нього заходить ворог, купує лояльність, підкидає фейки, збирає координати. Тому кібербезпека вже не про ІТ-відділи, а про побутову гігієну.
Не менш важливий контекст — російська правова політика щодо «саботажу». Держдума восени 2025 року посилила відповідальність і знизила вік, з якого можна судити за саботаж, до 14 років, що правозахисники називають інструментом тиску.
Це створює замкнене коло: підлітків легше втягнути, а потім легше «показово» карати. У гібридній війні вироки стають частиною пропаганди, а пропаганда — частиною вербування.
Західні медіа й аналітики описують ще одну небезпеку: рекрутинг інколи перетворює виконавців на «невольних смертників», коли вибух активують дистанційно, не попереджаючи носія. Це робить саму вербовану людину витратним матеріалом.
Тактика «квестів» і «доставок» має кілька переваг для спецслужб. Вона дешева, масштабована, важко атрибутується, а провал можна списати на «кримінал» або «самодіяльність». Це і є нова форма саботажу.
Для України ризик подвійний. По-перше, це реальні атаки по поліцейських дільницях, військкоматах, об’єктах критичної інфраструктури. По-друге, це зсув довіри в суспільстві: страх «агентів у школі» руйнує горизонтальні зв’язки.
Вид на Миколаїв у жовтні — Керолін Ван Хаутен
Для Росії, якщо говорити аналітично, вигода також подвійна: дестабілізація всередині України та створення «кейсу» для внутрішньої аудиторії про нібито «український тероризм». Саме тому інформаційні операції завжди йдуть поруч із диверсіями.
Важлива деталь: вербування працює не лише на страху, а й на потребі бути «помітним». Підліток, який не бачить майбутнього, легко купується на роль «виконавця місії», навіть якщо мова про злочин. Це протидія радикалізації в новій упаковці.
Що робити державі, окрім плакатів і роликів? Перше — будувати системні стратегічні комунікації: швидке пояснення інцидентів, публічні кейси з доказами, ідентифікація бот-мереж, співпраця з платформами.
Друге — соціальна політика, яку зазвичай не називають оборонною. Програми зайнятості, стажування, мікрогранти для молоді України в прифронтових регіонах — це «антивербувальний щит», бо знімає базовий тригер: нестачу грошей.
Третє — інструменти психологічної підтримки. Після тривалого стресу війни багато підлітків входять у стан «туману», де рішення приймаються імпульсивно. Доступні консультації й робота зі школами можуть знизити цей ризик.
Четверте — підготовка правоохоронців і судів до «сірого» поля. Потрібні протоколи, як відрізняти організатора від виконавця, примус від ініціативи, як захищати неповнолітніх і водночас не занижувати небезпеку злочину.
П’яте — технологічна відповідь. Аналітика аномальних оголошень про «просту доставку», моніторинг рекрутингових каналів, партнерство з фактчекерами й медіа. Detector Media детально описував, як Telegram-рекрутери вибудовують воронку підпалів і диверсій.
Зрештою, ця війна про межу між свободою й безпекою. Заборонити Telegram «одним наказом» — спокуса, але на практиці це штовхає комунікації в тінь і б’є по законних користувачах. Ефективніша — точкова робота по мережах і грошових потоках.
Викладач Служби безпеки України проводить презентацію для учнів 10-го класу середньої школи у Львові, що на заході України, про російські схеми вербування молоді для дрібного саботажу чи шпигунства — Брендан Гоффман
Досвід Європи підказує ще один напрям: захист підлітків як елемент національної безпеки має бути міжвідомчим. Освіта, соцслужби, поліція, кіберполіція, СБУ — це одна система, а не розрізнені кампанії.
Раніше «Дейком» писав про те, як СБУ заходить у школи з практичними кейсами вербування через месенджери й попереджає про «легкі гроші» як смертельну пастку. Цей підхід варто масштабувати, але доповнювати економічними програмами.
Історія Віки — про те, як війна краде у молоді право на помилку. У мирі «дивне оголошення» закінчується обманом. У війні — терактом, судом і роками, які не повернути. І саме тому тіньова війна за підлітків — фронт, який не можна програти.
Додаткова інформація:
Після публікації матеріалу редакція звернулася до Telegram Press Team із запитом щодо модерації контенту та правил платформи. У відповідь пресслужба повідомила, що заклики до насильства або знищення майна заборонені правилами Telegram і підлягають видаленню після виявлення, а також повідомила про використання модерації й інструментів на основі ШІ для моніторингу публічних частин платформи та обробки скарг.
Цитата Telegram Press Team (отримано редакцією через верифікований канал):
Calls to violence or destruction of property are explicitly forbidden by Telegram's terms of service and such content is removed whenever discovered. Moderators empowered with custom AI proactively monitor public parts of the platform and accept reports in order to remove millions of pieces of harmful content each day, including calls for violence and destruction.
Редакція публікує отриману відповідь як позицію компанії та залишає за собою право уточнювати деталі й доповнювати матеріал у разі нових фактів або документів.
