Росія не демонструє жодних ознак готовності до реальних мирних переговорів і водночас прискорює воєнну економіку. Такий висновок випливає з оцінок українського військового командування, яке фіксує системне нарощування виробництва ракет і безпілотників. Ключовий маркер — плани Москви довести випуск дронів до небаченого рівня.
Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський в інтерв’ю lb.ua заявив, що РФ уже виробляє в середньому понад 400 ударних дронів типу Shahed на добу й планує підвищити цей показник до 1 000. За його словами, паралельно зростає інтенсивність бойових дій і кількість наступальних угруповань противника.
За оцінкою редакції Дейком, ці цифри мають не лише військове, а й політичне значення. Країна, яка інвестує в масове виробництво дешевих засобів ураження, не готується до компромісу — вона готується нав’язувати свої умови силою та виснаженням.
Shahed-дрони стали центральним елементом російської стратегії тиску. Вони дешевші за ракети, але здатні перевантажувати ППО, бити по енергетичній інфраструктурі й створювати постійний психологічний тиск на тил. Перехід від сотень до тисяч на добу означає зміну масштабу: це вже не кампанія, а конвеєр війни.
Відповідь України, за словами Сирського, полягає не лише в обороні, а й у зриві цих планів. Йдеться про ураження виробничих ланцюгів, складів і логістики — те, що в ЗСУ називають «глибокими ударами». Саме вони, за даними командування, дозволили уразити 719 цілей і завдати Росії збитків на близько 15 млрд доларів, насамперед в нафтогазовому секторі.
Ця тактика має стратегічний сенс. Російська воєнна машина значною мірою фінансується експортом енергоносіїв, і кожен удар по нафтопереробці або інфраструктурі — це не лише військовий, а й бюджетний мінус. За підрахунками Дейком, саме тут формується довгостроковий важіль тиску, який не видно в щоденних зведеннях.
Водночас фронтова ситуація залишається складною. Російські війська утримують близько 20% території України та повільно просуваються на сході, регулярно заявляючи про захоплення нових населених пунктів. Це створює ілюзію «невідворотного тиску», яку Кремль активно використовує в дипломатичній риториці.
У цій реальності ключовим елементом оборони стають так звані перехоплювальні дрони. Військові наголошують: використовувати дорогі ракети для знищення дешевих БПЛА — економічно невигідно. Масове розгортання дронів-перехоплювачів може змінити співвідношення «ціна атаки — ціна захисту».
Ще один чутливий аспект — людський ресурс. Сирський визнав, що Росія має значно більший мобілізаційний потенціал, але підкреслив: в Україні ситуація з комплектуванням підрозділів покращилася за останні місяці. Це стало можливим завдяки кращій роботі центрів рекрутингу, навчанню та — що показово — більш людяному підходу до мобілізованих.
Цей акцент важливий. Війна на виснаження виграється не лише кількістю техніки, а й довірою людей до держави. Коли мобілізація сприймається як справедливий і зрозумілий процес, стійкість армії зростає навіть за обмежених ресурсів.
Сирський також повідомив, що втрати України у 2025 році зменшилися на 13% порівняно з попереднім роком, тоді як втрати противника зросли. Якщо ці дані підтвердяться незалежними оцінками, це свідчитиме про поступове підвищення ефективності української тактики.
Політичний висновок із цих заяв однозначний. Коли одна сторона нарощує виробництво зброї й планує тисячі дронів на добу, розмови про «швидкий мир» без реальних гарантій безпеки виглядають ілюзорними. Саме це має на увазі Сирський, говорячи: «ніхто не укладатиме угоду зі слабкою стороною».
Для міжнародних партнерів України ці сигнали — попередження. Переговори без урахування воєнної динаміки ризикують перетворитися на паузу, яку Росія використає для ще більшої ескалації. Підтримка ППО, інвестиції у виробництво дронів і допомога в ударах по російському ВПК стають не додатком, а умовою будь-якого дипломатичного процесу.
Отже, нарощування дронового конвеєра в РФ — це не лише військова новина. Це маркер стратегічного наміру: Кремль готується не до миру, а до тривалої війни. І саме від того, чи зможе Україна та її союзники зламати цю логіку, залежатиме не лише хід бойових дій, а й перспектива справжніх, а не імітаційних переговорів.
