У п’ятницю зранку натовпу прочан уже оточили колони площі перед собором Святого Петра, коли о 5:40 відчинилися двері базиліки. Під величезним куполом Мікеланджело на низькому дерев’яному п’єдесталі лежав простий саркофаг із тілом папи Франциска, який віддав перевагу скромності над пишнотою. За повідомленням Ватикану, до 8-ї години ранку тіло понтифіка встигли відвідати 128 000 людей, а загалом за весь період експозиції — десятки тисяч прочан із усього світу.
У довгій черзі відвідувачі чекали часом по кілька годин, прислухаючись до різноманіття мов і діалектів, що плелися в розмовах поруч. Римлянка Даніела Сіригю, яка провела в черзі блискавичні шість годин, зізналася: «У такому натовпі ти відчуваєш єдність з усіма, для мене це був спосіб висловити подяку — він дав нам стільки надії та підтримки». Інші, подібно до неї, вважали за потрібне провести останні хвилини свого життя, промовляючи молитву над труною пастиря для мільйонів.
Зовні базиліки вже напередодні активізувалися служби безпеки та міська інфраструктура. Дороги, що оточують державу-місто Ватикан, стали пішохідними зонами, а близько 130 офіційних делегацій з 50 главами держав і 10 монархами зайняли амфітеатр урядових гостей. Волонтери цивільного захисту у салатових жилетах, червоні рятувальники «Червоного Хреста» та працівники поліції регулювали людські потоки й надавали першу медичну допомогу.
Організаційно до події долучилися навіть комунальні служби: сміттєвози працювали безперервно, замінюючи пакети в урнах кожні кілька годин. Туристичні інформаційні пункти переправляли втомлених прочан до туалетів і кав’ярень, а служби транспорту організували додаткові автобуси та метро, щоби не залишити без належного підвезення тисячі людей, які прибули з регіонів Італії та інших країн.
Тіло Папи Франциска лежить три дні, щоб католики могли віддати останню шану перед похоронами у Ватикані. Джанні Сіпріано
Усе це відбувається в розпал Римського Ювілею — події, що проходить лише раз на двадцять п’ять років. Апостольський паломництво юнацтва, заплановане на вихідні, відклали, як і беатифікацію підлітка Карло Акутіса, протягом останніх років названого «інфлюенсером від Бога». Утім, серед тих, хто стояв у натовпі, було чимало підлітків і груп молодіжних спільнот.
Джулія Марчеллі зі свого рідного Овада приїхала до Рима з парафіяльною групою для прощання й стала свідком подвійної події: «Ми приїхали на Ювілей, а опинилися на похороні — це історичний момент, який залишиться з нами назавжди». Її керівник Франциско Мартінс додав: «Навіть у скорботі ми відчуваємо, що були частиною чогось більшого — немов би все людство зібралося, щоби схилити голови в подяці».
Парафії по всій Італії підтримали масовий від’їзд: автобуси вирушили з Пульїї, Сицилії та Ломбардії. Маттіа Паломбо, викладач релігійної культури з Делічето, пояснює: «Почуття обов’язку перед людиною, котра надихала на служіння та молитву — ось що спонукало приїхати. Я навчив своє покоління шанувати прості цінності, які він проповідував».
Для бізнесу, зокрема закладів харчування й невеликих готелів поблизу Ватикану, натовпи прочан стали справжнім благословенням. Роберто Ваккіни, власник винарні Antica Vineria, відзначив: «За будь-якої події, що привертає сюди людей, місто живе. Я сподіваюся, що одного дня це будуть не лише похорони папи, а й свята радості й миру».
Втім, піднесена атмосфера сполучена із сумом — прощання з Франциском відбувалося під знаком особистої втрати й водночас духовного піднесення. Воно показало, наскільки важливим для віруючих є прямий контакт із пастирем, який проповідував милосердя й скромність у великому світі. Кожна людина, що проходила повз труну, вміщувала в своє серце не лише спогад про прощання, а й обіцянку продовжити добро, яке папа розпочав у своїх проповідях.
Залишаючи собор Святого Петра, люди несли в собі відчуття спільності та оновленого зобов’язання — дотримуватися тієї простої любові й служіння, які так щиро демонстрував папа Франциск. І коли він у суботу очолить прощальну месу, під час якої звучатимуть григорианські співи й кадильний аромат, увесь світ споглядатиме не лише велич ритуалу, а й людську близькість у його основі.
