Завантаження публікації
ОГОЛОШЕННЯ

Торгова війна Пакистану й Афганістану: як блокада кордону руйнує регіон

Після осінніх зіткнень Ісламабад і талібська влада перетворили кордон на економічну зброю. Страждають ринки Пешавара, фермери Кандагару й гуманітарні ланцюги.


Єгор Діденко
Єгор Діденко
Газета Дейком | 11.12.2025, 11:20 GMT+3; 04:20 GMT-4

Торгова війна між Пакистаном і Афганістаном наближається до небезпечного рубежу, коли політичне протистояння починає виглядати як довгострокова стратегія, а не тимчасовий тиск. Закриття ключових переходів уже стало ударом по щоденному виживанню мільйонів людей.

Найвідчутніший символ кризи — кордон Торхам. Вантажівки з вугіллям, цементом, бавовною, ліками та продуктами простоюють тижнями, а логістичні ланцюги, які десятиліттями працювали майже автоматично, розірвані одним політичним рішенням.

Для Пешавара це не абстрактні цифри. Афганський ринок у місті, де тисячі крамниць належали підприємцям із сусідньої країни, втратив значну частину обігу. Бізнесмени зізнаються: продажі впали приблизно наполовину, а атмосфера страху витісняє покупців.

Пешавар був історичним вузлом торгівлі й міграції, тому будь-який удар по транскордонному руху відгукується глибше, ніж у столиці. Тут афганська спільнота стала і рушієм малого бізнесу, і заручником політичного циклу, який вона не контролює.

Пакистан аргументує блокаду безпековими мотивами. Ісламабад звинувачує Талібан у тому, що бойовики Техрік-е-Талібан Пакистан отримують притулок на афганській території та організовують атаки на пакистанські сили й міста.

Талібан ці обвинувачення відкидає і наполягає, що внутрішня безпека Пакистану — його власна відповідальність. В результаті дискусія про тероризм змішалася з територіальною політикою, а торговельні важелі перетворилися на інструмент покарання.

Афганський ринок Пешавара минулого місяця. Провулки ринку стали настільки рідкісними, що покупці можуть вільно ходити вздовж його кіосків, не проштовхуючись крізь натовп — Асім Хафіз

Осінні військові сутички з жертвами з обох сторін лише підняли ставки. Перемир’я, оголошене в жовтні, виглядає крихким, а спроби посередництва регіональних держав поки не дали прориву. Це живить очікування нової ескалації.

Економічна ціна вже вимірюється втраченими сезонами. Двостороння торгівля минулого року оцінювалася приблизно у два мільярди доларів, і зупинка такого потоку означає не просто паузу, а руйнування довіри між торговими партнерами.

Для економіки Афганістану удар особливо болючий. До цієї кризи країна покладалася на Пакистан як на головний коридор для значної частини експорту та імпорту. Альтернативи існують, але вони дорожчі й повільніші.

Додатковий тиск створюють скорочення міжнародної допомоги, наслідки землетрусів та вимушене повернення афганських біженців з інших держав. У такій комбінації торговельна блокада перестає бути локальним конфліктом і стає системним ризиком.

Гуманітарна допомога, необхідна для мільйонів афганців, застрягає на пакистанських портах і складах. Перекриття транзиту загрожує не лише ринкам, а й лікарням, аптекам і програмам підтримки людей у найвразливіших провінціях.

Депортовані афганські біженці чекають біля зупинених пасажирських вантажівок поблизу прикордонного переходу Торкхам у Пакистані минулого місяця — Асім Хафіз

Пакистан також платить свою ціну. Зростання бідності посилює соціальне напруження, а прикордонні регіони втрачають доходи від перевезень, складів і дрібної торгівлі. Для місцевих громад це означає менше роботи й більше кримінальних ризиків.

Особливо драматична ситуація у водіїв і логістів. Тижні очікування біля переходів створюють витрати на пальне, охорону та проживання, а також ризик мародерства. Поступово формується тіньовий ринок послуг і «домовленостей».

Фермери по інший бік кордону відчувають кризу як втрату головного покупця. У провінції Кандагар сезонний експорт гранатів був одним із ключових джерел доходу для сільських домогосподарств, і тепер частина врожаю змушена йти на внутрішній ринок зі знижкою.

Це знижує прибутковість і збільшує боргове навантаження. Люди, які вкладалися у садки, оренду землі та зрошення, опиняються в пастці цінового обвалу. Експорт гранатів стає індикатором того, як швидко політика може руйнувати аграрні цикли.

В Афганістані вже намагаються перебудувати транзитні маршрути через Іран і Центральну Азію. Певне зростання експорту в останні місяці свідчить про адаптивність бізнесу, але це радше аварійний режим, ніж нова стабільна модель.

Афганські репатріанти на прикордонному переході в Спін-Болдаку, Афганістан, на початку цього місяця — Томас Муніта

Індія також сигналізує про готовність активізувати повітряні вантажні коридори. Однак авіаперевезення не зможуть замінити масові сухопутні потоки для цементу, вугілля чи великих партій продовольства. Структурна залежність залишається.

Паралельно Талібан нібито закликає афганських підприємців згортати роботу з Пакистаном у короткі строки. Для бізнесу це звучить нереалістично, бо капітал, склади, зв’язки та ринки збуту формувалися роками, особливо у таких центрах, як Пешавар.

Ситуація з афганськими біженцями додає ще один шар напруги. Кампанії з депортації та проблеми з візами змушують підприємців виводити кошти й скорочувати робочі місця, що б’є по пакистанських працівниках не менше, ніж по афганських сім’ях.

Ця торговельна війна показує небезпечну взаємозалежність: обидві сторони намагаються покарати одна одну, але фактично підрізають власну економічну базу. Твердження про «взаємний постріл у ногу» виглядає дедалі точнішим описом реальності.

У короткій перспективі найбільша загроза — подальше падіння доходів у прикордонних провінціях і загострення нелегальних схем. Коли офіційний обмін зупиняється, зростає контрабанда, а отже слабшає контроль держав і посилюються кримінальні групи.

Гранати на продаж у прикордонному місті Спін Болдак, Афганістан. У південно-східній провінції Кандагар фермери та продавці експортували врожай, зібраний протягом місяців, зокрема знамениті афганські гранати — Томас Муніта

У довшій перспективі під питанням регіональна стабільність. Якщо торгова війна затягнеться на місяці чи роки, це може змінити економічну географію Афганістану та Пакистану, відсунувши центри торгівлі до інших коридорів і зменшивши взаємну довіру.

Політичний вихід можливий лише там, де безпека й економіка перестануть бути заручниками символічної боротьби. Потрібні чіткі механізми контролю кордону, координація з протидії атакам і гарантії для цивільної торгівлі без колективного покарання.

Інакше конфлікт навколо Талібан, безпекових претензій і прикордонних інцидентів і надалі перекладатиметься на фермерів, водіїв, дрібних торговців і дітей, які залежать від гуманітарних поставок. Саме вони вже платять найбільшу ціну цієї безконечної блокади.


Єгор Діденко — Кореспондент, який спеціалізується на суспільно важливих темах, пише про міжнародну політику, фінансові ринки та технології. Він проживає та працює в Токіо, Японія.

Цей матеріал опубліковано 11.12.2025 року о 11:20 GMT+3 Київ; 04:20 GMT-4 Вашингтон, розділ: Світові новини, Тихоокеанський регіон, Економіка, із заголовком: "Торгова війна Пакистану й Афганістану: як блокада кордону руйнує регіон". Якщо в публікації з'являться зміни, про це буде зазначено та описано у кінці публікації.

Читайте щоденну газету та загальну стрічку новин газети Дейком, яка поєднує багато цікавого в понад 40 розділах з усіх куточків світу.


Save
ОГОЛОШЕННЯ

Новини, які можуть Вас зацікавити:

Штатні та позаштатні журналісти газети «Дейком» щодня готують сотні публікацій, щоб читачі отримували найоперативнішу, перевірену й глибоку інформацію. Ми працюємо для тих, хто хоче розуміти суть подій, бачити широку картину та бути на крок попереду.

Останні новини

Вибір редакції