Переговори між США, Україною та Росією щодо завершення війни дедалі більше нагадують складну дипломатичну гру, у якій кожен крок супроводжується новими суперечностями. Попри оптимістичні заяви Дональда Трампа, реальність виявляється значно жорсткішою, а компроміси — політично небезпечними для всіх сторін.
Напередодні зустрічі Трампа з Володимиром Зеленським у Мар-а-Лаго російський міністр закордонних справ Сергій Лавров фактично зірвав позитивний настрій переговорів. Він заявив, що Москва ніколи не погодиться на присутність європейських військ в Україні, назвавши їх «законною ціллю». Ця позиція різко контрастує з планами Києва щодо безпекових гарантій.
Для України ключовим елементом можливого миру є створення системи стримування майбутньої агресії Росії. Саме тому українська сторона наполягає на присутності європейських сил або формальних гарантіях безпеки з боку США. Без цього будь-яка угода ризикує стати тимчасовою паузою перед новою війною.
Водночас переговорний процес демонструє асиметрію поступок. США та Україна вже обговорюють компроміси щодо територій, статусу окупованих регіонів і режиму безпеки, тоді як Росія публічно не поступилася жодною зі своїх максималістських вимог. Кремль наполягає на контролі над частиною українських територій і фактично диктує умови.
Трамп визнав, що переговори виявилися значно складнішими, ніж він очікував. Раніше він заявляв, що здатен завершити війну «за день», але тепер говорить про складний і багаторівневий процес. Попри це, він продовжує наполягати на необхідності домовленостей і демонструє готовність до діалогу з Володимиром Путіним.
Однією з ключових проблем залишається питання гарантій безпеки для України. Зеленський наполягає на форматі, наближеному до п’ятої статті НАТО, що фактично означало б зобов’язання США захищати Україну у разі нової агресії. Для американської політики це вкрай чутливе питання, яке викликає спротив серед частини республіканців.
Президент України Володимир Зеленський зустрівся з президентом Трампом у Мар-а-Лаго в неділю. Жорсткі коментарі Росії стали нагадуванням про суворі реалії мирного процесу, який, як колись наполягав пан Трамп, мав бути завершений до Дня подяки — Тірні Кросс
У самих Сполучених Штатах ідея таких гарантій розколює політичний істеблішмент. Частина еліт вважає, що Вашингтон не може брати на себе нові військові зобов’язання, тоді як інші наголошують: без чітких гарантій Росія лише скористається паузою для підготовки нового наступу.
Окремим викликом залишається бачення Трампа щодо «стратегічної стабільності» з Росією. У його розумінні це означає не лише припинення війни, а й відновлення економічних і дипломатичних відносин, зняття санкцій та повернення Москви до глобальної економіки. Для Європи така перспектива виглядає небезпечною і передчасною.
Європейські лідери побоюються, що швидке «перезавантаження» відносин із Кремлем лише закріпить результат агресії. Вони наголошують: без реальних гарантій безпеки будь-який мир буде нестійким і створить передумови для нової війни вже за кілька років.
Попри це, сам факт активних переговорів свідчить про зміну динаміки. Вперше за тривалий час сторони обговорюють не лише війну, а й потенційну архітектуру миру. Хоча компроміс залишається далеким, сам процес уже змінює політичний ландшафт навколо України.
Зеленський дедалі чіткіше демонструє, що не готовий жертвувати суверенітетом заради формального припинення бойових дій. Він наполягає: мир має бути справедливим, а не продиктованим страхом перед ескалацією. Ця позиція знаходить підтримку серед союзників у Європі, але створює напруження у переговорах зі США.
У підсумку переговори між США, Україною та Росією заходять у фазу стратегічної невизначеності. Сторони бачать обриси можливого компромісу, але ключові питання — безпека, території та гарантії — залишаються відкритими. Саме від їхнього вирішення залежить, чи стане цей процес шляхом до миру, чи лише черговою паузою у затяжній війні.
