Корпоративна Америка звикла до інвесторів-активістів, таких як Карл Айкан чи Нельсон Пельц, які скуповували пакети акцій і вимагали підвищення вартості компаній. Але нині перед великим бізнесом постала нова загроза — президент США Дональд Трамп, який вимагає державні частки в корпораціях і відрахування з їхнього прибутку.
Нещодавні кроки Білого дому стали сигналом зрушення у традиційній моделі ринку. Уряд отримав частку в U.S. Steel, домовився про відрахування від доходів Nvidia та AMD і взяв 15% у компанії MP Materials. Кульмінацією стало рішення Intel погодитися на передачу 10% акцій державі вартістю майже 9 мільярдів доларів.
Юристи та фінансисти порівнюють це з державною моделлю Європи, а подекуди й з елементами економічної системи Китаю чи Росії. Трамп обґрунтовує кроки національною безпекою: виробництво мікрочипів, видобуток рідкісноземельних матеріалів і контроль за ключовими технологіями стали частиною нової стратегії.
Попри це, критики говорять про відхід від вільного ринку. Замість підтримки занепалих компаній, як це було після кризи 2008 року, нині держава бере участь у бізнесі процвітаючих гігантів. Аналітики називають це небезпечним прецедентом: політика може підмінити логіку інвесторів і ринкових сил.
Приклад Nvidia та AMD став шокуючим для ринку. Адміністрація Трампа фактично зобов’язала компанії віддавати 15% доходу з продажів у Китаї до бюджету США, щоб зберегти право працювати на цьому ринку. Історики та економісти назвали це «економічним тиском без прецеденту».
Для акціонерів короткостроковий ефект може бути позитивним. Акції Intel зросли на понад 5% після новини про угоду. Але для конкурентів, зокрема AMD, ці новини стали фактором падіння вартості. Інвестори побоюються, що держава фактично визначає переможців та аутсайдерів у секторі.
Банкіри та юристи лихоманково розробляють стратегії захисту корпорацій. Серед інструментів — уникнення тем різноманітності у публічних звітах і регулярні візити до Вашингтона, щоб залишатися «в колі прихильних».
Експерти з корпоративного права попереджають: американська система не має чітких механізмів для контролю дій держави як «акціонера». Якщо президент закликає компанію згорнути виробництво за кордоном, акціонери залишаються без юридичних інструментів для захисту своїх інтересів.
Політичні науковці бачать у цьому загрозу для інвестиційного клімату США. Якщо одні компанії отримують державну підтримку, а інші — ігноруються, втрачається принцип рівних умов. Це може відлякати інвесторів і послабити конкурентоспроможність американської економіки в довгостроковій перспективі.
Дональд Трамп перетворився на унікального «активіст-інвестора», який використовує державний апарат як інструмент впливу. Його дії можуть задати нові правила для американського бізнесу — від часткового державного контролю до прямого втручання у корпоративні стратегії. Питання лише у тому, чи витримає це випробування американська модель вільного ринку.
