У квітні на злітній смузі заводу Leonardo біля Турина пролунало два гучні ривки Eurofighter Typhoon — ці надзвукові винищувачі лише щойно зійшли з конвеєра й мчали до Кувейту, де стали першими іноземними клієнтами італійського підрозділу консорціуму, до якого входять також виробники з Великобританії, Німеччини та Іспанії. Ця угода не поодинока: Польща і Туреччина вже розглядають багатомільярдні пропозиції щодо «Тайфунів» замість американських F‑16 чи F‑35.
Європейська переорієнтація
Як відзначають аналітики, сплеск попиту на озброєння в Європі припав на 2022 рік після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, але нинішня динаміка — радше результат геополітичного нездужання: торгові війни Трампа, загроза нових санкцій і вимоги до союзників більше платити за оборону. «Європа, яка десятиліттями інвестувала в соціальні програми, зрозуміла: безпека понад усе», — каже Джанкарло Меццанатто, колишній виконавчий директор Eurofighter Consortium.
Зростання індексів та увага інвесторів
Індекс Stoxx Europe Total Market Aerospace & Defense у 2025 році піднявся майже на 24 %, тоді як S&P 500 просів на понад 10 %. Причина — інституційні інвестори, які раніше обходили оборонні компанії, тепер переглядають свої політики. Особливо вагомим став сигнал від найкрупнішого у світі фонду — Government Pension Fund Global з Норвегії. Як відзначає Стівен Девіс із Harvard Law School, «коли уряд не може покладатися на зовнішню підтримку, інвестори змушені шукати надійність саме всередині Європи».
Джанкарло Меццанатто, високопосадовець італійського оборонного підрядника Leonardo, вважає, що антагонізм президента Трампа щодо Європи призведе до зростання продажів європейської зброї. Фабіо Буччареллі
Фінансування та державна підтримка
У березні Європейська Комісія запропонувала залучити близько $840 млрд на оборону, передбачивши $165 млрд у вигляді кредитів. Водночас Європейський інвестиційний банк пообіцяв подвоїти фінансування безпекових та оборонних проєктів. Це стало відповіддю на заклики НАТО активізувати капіталовкладення в оборонно‑промисловий комплекс, аби стримати експансію агресора на східному кордоні.
Пенсійні фонди змінюють правила
До недавнього часу багато європейських пенсійних фондів принципово не вкладалися в виробників зброї. Але після 2022 року Фонд Varma з Фінляндії дозволив інвестиції в озброєння за умови, що контроверсійна продукція (кластерні боєприпаси) становить не більше 5 % виручки. У Данії AkademikerPension теж переглянув обмеження — після того як Трамп натякнув на можливе відчуження Гренландії, «загроза безпеці стала очевиднішою, ніж зміни клімату», згадує генеральний директор фонду Єнс Мунх Голст.
Проблема фрагментації ринку
Попри потужний попит, європейська оборонна промисловість страждає від надмірної роздробленості: кожна країна підтримує власного виробника з унікальними специфікаціями, що веде до дорогої та неефективної конкуренції. Згідно з дослідженням Брюссельського інституту Bruegel, вартість європейського 155 -мм самохідного гаубиці може сягати $6–19 млн, тоді як аналог американського виробництва коштує менше $2 млн.
Саме для вирішення цієї диспропорції чотири країни об’єднали зусилля над Eurofighter ще в 1980‑х. Літаки літають у дев’яти країнах, включно з державами Близького Сходу. Leonardo, крім цього, бере участь у проєкті GCAP — глобальному винищувачі майбутнього, який очікують на службу з 2035 року, спільно з Великобританією та Японією.
148-а окрема артилерійська бригада Десантно-штурмових військ України веде вогонь з французької самохідної гаубиці по російській цілі в Донецькій області на сході України в п'ятницю. Тайлер Хікс
Конкуренція з американським F‑35
Незважаючи на зростання європейських платформ, багато країн досі розглядають F‑35 Lockheed Martin як еталонний зразок ударної авіації. Однак суворі обмеження США щодо класифікованих технологій ставлять під сумнів оперативну самостійність. «Якщо нам потрібен F‑35, нам доведеться підтримувати американську оборонну індустрію, а це вже політичне питання в умовах торгової війни з Вашингтоном», — застерігає дослідник Тібо Мюзерґ із Інституту міжнародних відносин у Римі.
Політична воля й стратегічна автономія
Незважаючи на успіхи у продажах і інвестиційний бум, Європі бракує єдиного стратегічного бачення. Часткові державні власності, різні пріоритети бюджету та регулятивні бар’єри заважають створенню спільного європейського ринку озброєнь. Експерти Royal United Services Institute наголошують: лише координація та уніфікація замовлень дозволять знизити витрати та зміцнити обороноздатність.
На тлі напруженості з адміністрацією Трампа Європа отримала шанс повернутися до нарощування власного оборонного потенціалу та стати самодостатньою у вирішальному секторі. Зростання цін акцій і потужні контракти свідчать: європейські виробники зброї вже не просто реагують на екстрені виклики, а прагнуть закріпитися на світових ринках. Проте майбутній успіх залежить не лише від технологій та інвестицій, а й від політичної рішучості інтегрувати оборону як єдину галузь у масштабі всього континенту.
