Адміністрація Дональда Трампа вирішила використати улюблений інструмент тиску — мита — для досягнення зовнішньополітичних цілей. Цього разу мішенню стали не лише Росія, а й країни, що купують її нафту. Якщо Кремль не погодиться на мир в Україні до п’ятниці, покупці російської нафти можуть отримати так звані «вторинні тарифи» — економічні санкції від США.
Першим кроком стала надбавка 25% до тарифів на імпорт товарів з Індії через її великі закупівлі російської нафти. Китай, найбільший імпортер російських енергоносіїв, поки що не підпав під санкції, але, як повідомляє Білий дім, відповідне рішення може бути ухвалене вже найближчими днями.
Попри бажання вдарити по економічній основі російської воєнної машини, така стратегія може мати серйозні побічні ефекти. Обмеження поставок нафти з Росії, другого у світі експортера, спричинять зростання цін на енергоносії, інфляційний тиск і нові проблеми для американської економіки, яка й без того потерпає від нестабільного ринку праці та нерухомості.
Банк JPMorgan уже заявив, що санкції проти російської нафти неможливо запровадити без стрибка цін. Якщо Індія припинить купівлю 1,7 мільйона барелів щоденно — це приблизно 2% світової пропозиції — ціни злетять із нинішніх $66 до понад $80. А можливо — і вище. На цьому фоні будь-які аргументи Трампа, що внутрішні виробники компенсують дефіцит, виглядають сумнівно.
Індія та Китай можуть дати відсіч
Економісти відзначають, що Китай і Індія мають серйозні важелі впливу. Індія — ключовий експортер генеричних ліків та хімічних компонентів. Китай — постачальник рідкоземельних мінералів, критично важливих для американської промисловості. Нові тарифи можуть розірвати делікатний баланс, досягнутий на перемовинах у травні 2025 року щодо поновлення постачання сировини.
Більшість аналітиків сходяться на думці, що Путін не припинить війну через економічний тиск. Євген Румер із Carnegie Endowment зазначає: «Навіть якщо Китай і Індія припинять купувати російську нафту — а це малоймовірно — Путін має внутрішні ресурси для продовження війни. Домашній тиск на нього мізерний».
Можлива відповідь Росії — блокування нафтопроводу CPC із Казахстану, через який щоденно проходить до 1 млн барелів. Це вдарить по західних нафтових гігантах — ExxonMobil, Chevron, Shell, TotalEnergies, які активно використовують цей маршрут. Наслідок — нова глобальна енергетична криза.
Переговори або конфронтація?
Цікаво, що у відповідь на загрозу тарифів у Білому домі заявили: зустріч Трампа з Путіним можлива вже наступного тижня. Це викликало спекуляції щодо потенційної угоди, яку Трамп може подати як дипломатичну перемогу. Водночас критики вважають, що така «дипломатія мит» — небезпечна гра, яка може закінчитися руйнуванням глобальної торговельної системи.
Тарифи можуть спровокувати зростання цін на бензин і продукти харчування, що стане серйозним викликом перед виборами до Конгресу у 2026 році. Аналітик Петерсонівського інституту Каллен Гендрікс вважає, що економічні труднощі можуть зіпсувати імідж Трампа як «економічного націоналіста», якщо він не зможе виправдати ціну конфлікту з Росією в очах виборців.
Раніше Трамп уже погрожував Данії тарифами за відмову продати Гренландію, тиснув на Мексику через наркотрафік і карав Бразилію за переслідування Жаїра Болсонару. Але саме нинішній хід щодо російської нафти може стати найризикованішим.
Тарифна стратегія Трампа щодо Росії — спроба примусити Путіна до миру через економічний тиск на його основних торгових партнерів. Проте такий крок може мати серйозні негативні наслідки для глобальної енергетичної безпеки, торговельних відносин США з Індією та Китаєм, а також для внутрішньої економіки Сполучених Штатів.
Це дипломатія високих ставок, де виграш — примарний, а ризики — цілком реальні.
