Дискусія навколо того, якою має бути стратегія допомоги Україні у війні з Росією, знову опинилася у центрі міжнародної політики після заяви президента США Дональда Трампа. У своїй публікації в соцмережі TruthSocial він різко розкритикував свого попередника Джо Байдена за те, що той довго не наважувався дозволити Україні завдавати ударів по російській території американською зброєю. На думку Трампа, така нерішучість суттєво вплинула на темпи та результати українського спротиву.
Критика Байдена з боку Трампа
Трамп охарактеризував політику Байдена як незбалансовану й навіть руйнівну для України. Він провів спортивну аналогію, підкресливши, що жодна команда не може перемогти, якщо їй дозволено лише захищатися без можливості атакувати. Ця думка знайшла відгук у багатьох експертів і політичних оглядачів, адже саме затримка у наданні Україні дозволу бити по російських тилах довгий час була болючим питанням для Києва.
Висловлювання Трампа містили також персональну критику: він назвав Байдена абсолютно некомпетентним політиком, який фактично звів оборонну стратегію України до пасивного захисту. На думку нинішнього президента США, це з самого початку прирікало Київ на значні втрати та втрату ініціативи на полі бою.
Ключовим посилом Трампа стало твердження, що війни взагалі можна було б уникнути, якби він залишався при владі. За його словами, Росія не наважилася б на вторгнення, розуміючи потенційні наслідки. Це твердження, хоч і дискусійне, водночас підкреслює прагнення Трампа позиціонувати себе як сильного лідера, здатного запобігати глобальним катастрофам.
Чому дозвіл на удари по РФ затягнувся
Питання далекобійної зброї та права застосовувати її по території Росії Україна порушувала неодноразово. Київ наполягав, що без ударів по військових складах, логістичних центрах і командних пунктах у тилу ворога війна перетворюється на виснажливе протистояння без перспективи швидкого завершення.
Проте адміністрація Байдена довго вагалася. Аргументами Вашингтона були побоювання щодо можливого ескалаційного сценарію та реакції Москви у разі атак по її території. В результаті, остаточний дозвіл Україна отримала лише наприкінці 2024 року, коли президентство Байдена добігало кінця. Це рішення стало символічним, але водночас і запізнілим.
За цей час Україна втратила чимало можливостей завдати вирішальних ударів у критичні моменти. І саме цей факт Трамп поставив Байдену у провину, наголошуючи, що затримка мала високу ціну як для України, так і для міжнародної стабільності.
Позиція Трампа щодо стратегії України
У попередніх виступах і під час переговорів із Володимиром Зеленським Трамп неодноразово наголошував на важливості проактивних дій України. Видання Financial Times повідомляло, що американський лідер навіть цікавився, чи здатний Київ завдати удару по Москві у разі отримання необхідних засобів.
Хоча ці слова викликали хвилю дискусій, пізніше представники Білого дому пояснили, що Трамп лише поставив запитання, а не висував вимогу. Згодом сам президент уточнив, що не підтримує ідею ударів по столиці Росії, адже це могло б призвести до непередбачуваних наслідків. Проте сам факт такого обговорення свідчить, що Трамп прагне бачити Україну активною, а не лише оборонною стороною.
Значення рішучості у війні
Заяви Трампа ще раз підняли ширше питання: наскільки швидкість ухвалення рішень великими державами впливає на хід війни. Український досвід показав, що кожна затримка у постачанні зброї чи ухваленні дозволів призводить до затягування війни та зростання кількості жертв.
Для України важливо не лише отримувати військову допомогу, а й мати свободу її застосування там, де це стратегічно необхідно. Обмеження, що накладалися раніше, фактично зв’язували руки українській армії. Саме тому слова Трампа про "нульові шанси на війну" в разі його президентства набувають для Києва особливого значення.
Висновки
Політичний конфлікт між Трампом і Байденом у питаннях допомоги Україні вийшов за межі внутрішньоамериканської риторики та став фактором міжнародної політики. Затримка з дозволом на удари по території Росії стала прикладом того, як нерішучість лідерів може вплинути на перебіг війни та збільшити її масштаб.
Сьогодні Трамп намагається продемонструвати, що його політика могла б запобігти вторгненню та врятувати тисячі життів. Чи відповідає це дійсності — питання відкрите, однак його риторика вже змінила хід обговорень у США й світі.
Для України ж головний висновок полягає в іншому: лише активна оборонно-наступальна стратегія здатна забезпечити шанс на перемогу. І для цього потрібна не тільки підтримка партнерів, а й їхня готовність дозволяти застосовувати зброю там, де це справді має вирішальне значення.
