Президент Дональд Трамп розпочав свій другий термін із обіцянками провести «найбільшу депортаційну програму в історії США» та водночас відкрити «золоту добу» для американського бізнесу. Проте останні тижні показали, що ці два завдання часто суперечать одне одному. Жорсткі заходи проти іммігрантів почали загрожувати економічним інтересам країни, і Трамп змушений коригувати політику, чим викликає обурення серед своїх крайніх правих союзників.
Одним із найгучніших інцидентів став рейд імміграційних агентів на будівництві заводу з виробництва батарей для електромобілів у Джорджії. Було заарештовано близько 500 робітників, переважно громадян Південної Кореї. Цей крок викликав дипломатичне обурення Сеула, союзника США, і міг зірвати інвестиційний проєкт вартістю понад $20 мільярдів. Зрештою, частину робітників відправили додому, але депортації тимчасово призупинили.
Подібна ситуація виникла з китайськими студентами. Попри заяви держсекретаря Марко Рубіо про масове скасування віз, Трамп несподівано дозволив 600 тисячам студентів із Китаю продовжити навчання у США. Він визнав, що саме іноземці підтримують фінансову стабільність університетів, і без них «система освіти швидко занепаде». Цей крок викликав шквал критики з боку правих медіа та конгресменів-республіканців.
Економічні інтереси змусили адміністрацію пом’якшити позицію й у сфері праці. Сільське господарство, готельний та ресторанний бізнес заявили, що агресивна політика депортацій забирає в них багаторічних працівників, замінити яких практично неможливо. В результаті агентам ICE навіть дали тимчасові вказівки уникати рейдів у цих галузях, хоча офіційно обмеження згодом відкликали.
Трамп балансує між двома силами: бізнесом, що потребує робочих рук, і радикальними прихильниками, які вимагають масових депортацій. Його заява про «грін-карти разом із дипломом» для іноземних випускників коледжів спершу викликала схвалення Кремнієвої долини, але невдовзі була спростована командою Білого дому.
Такий подвійний підхід створює плутанину серед чиновників і виконавців, які не розуміють, чи варто дотримуватися жорсткої лінії чи враховувати економічні винятки. У підсумку міграційна політика США виглядає непослідовною: з одного боку — масові арешти, з іншого — поступки заради інвестицій і університетських доходів.
Для союзників Трампа з крайніх правих це виглядає як зрада принципів. Для бізнесу — як ознака того, що економічний прагматизм все ж переважає над ідеологічним радикалізмом. Але головне питання залишається відкритим: чи зможе адміністрація знайти баланс між потребами ринку праці та вимогами власного електорату, який очікує безкомпромісної боротьби з імміграцією.
