Дональд Трамп знову змінив тон у питанні України. Під час польоту з Флориди до Вашингтона він заявив, що Донбас «потрібно розділити», залишивши більшу його частину під російським контролем, щоб завершити війну. За його словами, сторони мають «зупинитися на лінії боїв» і домовлятися пізніше.
Ця позиція фактично легітимізує захоплення Росією українських територій і суперечить міжнародному праву. Для Києва така пропозиція — неприйнятна, оскільки вона означає заморожування конфлікту та підрив принципу територіальної цілісності.
Коментарі Трампа пролунали після того, як українські безпілотники вразили газопереробний завод «Газпрому» в Оренбурзькій області. Внаслідок атаки спалахнула пожежа, а об’єкт призупинив переробку сировини з Казахстану. Російська влада підтвердила пошкодження цехів, тоді як Україна назвала удар частиною своєї стратегії руйнування військово-енергетичної інфраструктури РФ.
Це вже не перший випадок, коли Київ переносить війну вглиб російської території. Минулого тижня було уражено нафтопереробний завод у Самарській області, а ще раніше — склади палива у Курську. Такі атаки демонструють новий етап війни, у якому енергетика стає ключовим полем битви.
Трамп водночас відмовив Україні у передачі ракет Tomahawk — зброї, яка могла б радикально змінити баланс сил, дозволивши ЗСУ бити по стратегічних цілях у РФ. За словами віцепрезидента Джей Ді Венса, рішення щодо поставок ще не ухвалено, але ознак згоди немає.
У інтерв’ю Fox News Трамп заявив, що «Путін усе одно щось отримає», додавши, що США «єдина нація, яка виграє війну й потім іде». Таким чином він знову натякнув на готовність торгуватися з Кремлем, навіть ціною інтересів союзників.
Експерти вбачають у цій заяві повернення до «реалістичної» школи Трампа — підходу, який ставить пріоритет на швидкому припиненні конфлікту, а не на відновленні справедливості. Фактично це стратегія обміну території на ілюзорний мир.
Для Москви така риторика — сигнал, що США готові погодитися з поточною лінією фронту як новим статусом-кво. Для України ж це підриває дипломатичні позиції напередодні можливого саміту Трамп–Путін у Будапешті.
Паралельно російські сили продовжують інтенсивні обстріли. У Харківській області зафіксовано застосування нової авіабомби УМПБ-5Р, що летить до 130 км і може бити по цивільних цілях. Українська прокуратура підтвердила її використання проти міста Лозова.
У Дніпропетровській області дрони РФ пошкодили понад десять багатоповерхівок і торговельний об’єкт, поранивши щонайменше 11 людей. У тому ж регіоні російський удар влучив у шахту, де перебували майже дві сотні гірників — усіх евакуйовано без жертв.
Україна у відповідь продовжує серію безпілотних атак на нафтопереробні підприємства РФ, зокрема на завод «Роснефті» в Новокуйбишевську. Хоча Москва заперечує втрати, пожежі на таких об’єктах стають дедалі частішими.
Економічна логіка цих ударів очевидна: позбавити Кремль енергетичних прибутків, які фінансують війну. Водночас вони демонструють, що Київ не погоджується на «замороження», про яке говорить Трамп, і бачить єдиний шлях до миру — через ослаблення російського потенціалу.
Американські аналітики попереджають, що «угода на лінії фронту» стане для Росії стратегічною перемогою. Вона збереже контроль над 78% Донбасу, зведе нанівець жертви українських військових і створить небезпечний прецедент для майбутніх агресій.
Європейські столиці сприйняли слова Трампа насторожено. У Брюсселі наголошують, що будь-яке перемир’я має базуватися на принципах Статуту ООН і передбачати повне виведення російських військ. Інакше конфлікт лише «заморозиться» до нового вибуху.
Українське суспільство також реагує жорстко: у медіа та соцмережах заклики не погоджуватись на компроміси з агресором і готуватися до затяжної війни. «Зупинка на лінії фронту — це не мир, це пастка», — зазначають політичні оглядачі.
Ситуація демонструє глибокий розрив між риторикою Трампа і реальністю фронту. Поки Вашингтон шукає «формулу миру», російські ракети падають на українські міста, а дрони ЗСУ палають над Оренбургом. Історія доводить: кожна поступка агресору породжує нову війну.
