3 січня 2026 року Дональд Трамп заявив, що США провели масштабний удар по Венесуелі та вивезли з країни Ніколаса Мадуро разом із дружиною. У Каракасі повідомляли про вибухи, пожежі й перебої зі світлом, а влада оголосила надзвичайний стан.
У короткій телефонній розмові з журналісткою президент назвав операцію «блискучою» і пообіцяв більше деталей на пресконференції. Питання про згоду Конгресу він фактично відтермінував, що підживило дискусію про легітимність силового сценарію та межі повноважень Білого дому.
Для Вашингтона ключова рамка — кримінальне переслідування, а не зміна режиму на папері. Мадуро фігурує у справі Південного округу Нью-Йорка ще з 2020 року, а в серпні 2025 США підняли винагороду за дані про нього до 50 мільйонів доларів.
Американська сторона пов’язує президента Венесуели з наркоторгівлею, зброєю та структурою «картель Сонця», яку описують як мережу високопосадовців і силовиків. Це пояснює, чому в заявах звучать формулювання про «виконання ордера» і спроба подати дію як правоохоронну.
У Каракасі відповіли жорстко: генпрокурор Тарек Вільям Сааб назвав події «кримінальною терористичною атакою» та закликав виходити на вулиці «спокійно й пильно». Віцепрезидентка Дельсі Родрігес вимагала негайних доказів, що Мадуро живий.
Венесуельці чекають на перетин кордону з Колумбією — Шнейдер Мендоса/Agency France-Presse — Getty Images
Міжнародна реакція на удари була різкою й майже миттєвою. Росія однією з перших публічно засудила дії США, назвавши їх збройною агресією та закликавши не допустити ескалації через дипломатичний діалог. Москва також підтримала ідею термінового засідання Ради Безпеки ООН.
Росія різко засудила дії США, заявивши через МЗС, що йдеться про «акт збройної агресії» проти Венесуели, який викликає «глибоку стурбованість» і підлягає осуду.
Українська влада станом на ранок 3 січня офіційно не коментувала події у Венесуелі; позиція може з’явитися після заяв США або обговорення в ООН.
Національна асамблея Венесуели станом на ранок не оприлюднила окремої резолюції щодо ударів США. У медіа також немає підтвердженої публічної заяви спікера парламенту Хорхе Родрігеса, хоча раніше парламент системно підтримував Мадуро та засуджував дії Вашингтона.
Євросоюз зайняв складнішу позицію: Брюссель знову повторив, що не визнає легітимності Мадуро, але підкреслив, що за будь-яких обставин треба дотримуватися міжнародного права та принципів Статуту ООН. У ЄС закликають до стриманості й контролю ризиків.
Іран використав кризу як ще один аргумент про опір «нав’язуванню» ззовні. Верховний лідер Алі Хаменеї заявив, що проти тиску потрібно стояти твердо й не поступатися ворогу, фактично підтримавши лінію Каракаса на мобілізацію та спротив.
Вибухи поблизу аеропорту Ла-Карлота — Соціальні мережі через Reuters
Іспанія — важливий європейський гравець із великими зв’язками в регіоні — закликала до деескалації та готова запропонувати «добрі послуги» для переговорів. Прем’єр Педро Санчес також наголосив: принципи Статуту ООН мають бути поважені.
Найгостріше ситуацію відчуває Колумбія: президент Густаво Петро назвав удари агресією проти суверенітету Венесуели й Латинської Америки та просив скликати Раду Безпеки ООН. Богота почала посилювати кордон, готуючись до можливого напливу біженців.
Куба традиційно стала на бік Каракаса й засудила дії США, тоді як позиції в регіоні розійшлися: Аргентина, за повідомленнями агенцій, підтримала удари. Для сусідів важливий не лише політичний сигнал, а й ризик хаосу в разі вакууму влади.
У самій США спалахнула внутрішня дискусія: частина сенаторів попереджала, що країна не має «життєвих інтересів», які виправдовують війну. Білий дім робить ставку на тезу про наркоторгівлю та роль Марко Рубіо, який роками називав режим нелегітимним.
Правники в Європі прямо говорять про проблему: без мандата ООН застосування сили дозволене лише як відповідь на збройний напад або для негайного порятунку населення від винищення. Якщо ця логіка не спрацює, прецедент підриває правила гри й глобальну безпеку.
Автомобілі шикуються в чергу на заправці — Хуан Карлос Ернандес/Reuters
Найближчі дні дадуть відповідь, чи обмежиться Вашингтон «точковою» операцією, чи перейде до довшого тиску через санкції США, нафтові обмеження й підтримку опозиції. Для ринку важлива стабільність портів і логістики, для регіону — прогнозованість кордону.
Головний ризик — неконтрольована ескалація й фрагментація силовиків у Венесуелі. Якщо нова влада не з’явиться швидко, «захоплення Мадуро» може перетворитися на довгу кризу з гуманітарними наслідками, тіньовими потоками та новими хвилями міграції.
